Helgi Avatara (goutsoullac) wrote,
Helgi Avatara
goutsoullac

Циркумпонтійський субстрат

На нашу думку, гідронім Дунай слід співставити, на основі гіпотези про циркумпонтійський до-індоєвропейський субстрат (виявлений, зокрема, у грецькій мові),  з пра-півн.-кавк. *twanHV “самець” > “баран, овен” , від якого походять: чечен. to “баран” (“самець > “бик” > “баран”), андійське dan   “баран” , абхаз. ate  “баран”, баск. idi “бик”, шумер. udu  “бик”, укр. “юдо” (“чудо-юдо”) “казковий носій блага – води як сперми неба”, болгар.-серб. “юда” — “войовниця — покровителька отар” (можливо, через зіткнення субстратного терміну зі схожим за звучанням праіндоєвропейським: литов. jauda “приманка”, дв.-інд. ud-yódhati “хвилюється”, болгар. “юдя” – “зваблювати”, латин. iudeo “наказую”, польск. judzic “рухомий”, литов. judu “рухатися”, дв.-інд. yǘdhyate “боротися”, укр. “під’юджувати” ).

Болгарська “юда” – істота жорстока (утворюється з утоплениць), а “віла (самовіла)” – добра, сприятлива. Але їхні функції тотожні. Остання індоєвропейська пов’язується зі слов’янським колом поняття “віл” (праслов. volъ, дв.-ісл. boli, англ. bull, нім. Bulle, грец. bolinthos) – “кастрований телець”  > “носій блага” > “старий верховний бог" (у греків – Уран) на часі домінування у зодіаці сузір’я Тільця (в 4150 – 1710 рр. до н.е.), якого замінило сузір’я Овна (1710 р. до н.е. – 20 р. хр.е.). Юда  може належати до оточення субстратного аналога сузір’я Тільця (Юди), який як “Чорний Телець (Кінь)” (Чорнобог) в праарійській міфологемі бореться з “Білим Тельцем (Конем)” (Білобогом). Або як у мітраїзмі бог Мітра вбиває демонічного Бика, з  утроби якого народжуються блага природи (пор. із ведичними першожертвою Пурушею та вбивством Індрою бикоподібного Врітри, сина богині Дану та її парного чоловіка Мітри-Варуни, з черева якого виливаються земні води). Також в сенсі генетичного співставлення з хурритсько-кавказьким богом грози Тешубом грецького міфологічного персонажа Тезея, вбивці Мінотавра, виявляється мотив "бик — дарування води" (Мітра — вбивця бика, вмістилища всілякого добра, Мардук — вбивця Тіамат, Індра — вбивця бикоподібного Врітри, охоронця вод, тощо).
Власне у цьому субстратному іберо-кавказькому ареалі осідлих аграріїв Циркумпонтійської зони виявляємо аналог теоніму старого верховного бога слов’ян, Сварога : пра-нах.-дагест. *swĭrHo “старий”  (у праіндоарійському svarga – це не ім’я божества, а назва неба, можливо первинно – зодіакального кола). 
Поряд з до-індоєвропейським походженням гідроніму “Дунай” виявляємо аналогічне походження інших гідронімів: Тиса ( ≈ абазин. “тІса”— “свинець”), Псло (Псьол) ( ≈ абазин. “псыла» — «масний, жирний»), Сула ( ≈  хатт. “шул” – “достаток”), Сож ( ≈ хатт. “шаг(х)” – “поганий”),  озеро ( ≈  абхаз. “аза” – “вологий”; баск. “езе” – “волога”), Буг ( ≈ адиг. “бгы” – “течія”), Іква ( ≈ картв. “ква” – “яруга”) тощо.
Можливо, що цього ж походження гідронім “Дніпро” (у балканській традиції – “Ніпру”, як “Дністер” – “Ністру”), де наявний субстратний компонент d- ( ≈  баск., абхаз., рутул. d- “показник третьої особи однини” ≈ англ. it), а сам гідронім може стосуватися до картв.-баск. napiri “межа, берег, край”, що підтверджує, на нашу думку, засвідчене греками тубільне (праслов’янське) найменування ріки як “Бористен”  ( ≈ болгар. діал., сербо-хорв.  “бразда” – “межа”, “русло”,“канал”, “зрошувальний канал” ~ нім. Frche, англ. farrow, кельт.-валл. rhych "борозна", італ. porca "земля між двома борознами" ~ тохар. proksa "зерно", слов. *proso "просо"), а “борисфеніти” – “порубіжні” племена (надалі = “гуни”, від адиг. “гьунэ” — “край, рубіж” = анти/ханти, від санскр. anti "край, межа", "периферія, околиця" ). 
Tags: Украина, филология
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 8 comments