?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Оригинал взят у falangeoriental в Ігор Загребельний: Топіка християнського платонізму як філософський базис націоналістичної ідеології

http://falangeoriental.blogspot.com/2013/03/blog-post.html

Мета даного тексту двояка – з одного боку, знайти у філософській топіці християнського платонізму метаісторичне обґрунтування ідей нації та націоналізму, з іншого – «заземлити» це обґрунтування в конкретний історичний контекст, а саме показати його актуальність в реаліях українського сьогодення.

Передусім, варто дати окреслення самому поняттю топіки християнського платонізму. Платонівському світу ідей у християнстві відповідає сукупність Божих думок. Ця повнота, як і сам Бог, є трансцендентними щодо світу, який у парадигмі Нового часу прийнято називати «об’єктивно існуючою реальністю». І «реальність» загалом, і її компоненти зокрема є «копіями» Божих думок (ідей) – нема нічого, щоб існувало поза Божою свідомістю. Будучи наділеною свобідною волею і маючи пошкоджену гріхопадінням природу, людина може робити вибір: або йти шляхом істинних «копій», або відхилятися від цього шляху, відтворюючи ідеї, що окреслюють Божий допуск. Останнє є шляхом хибного існування, шляхом утечі сущого від Буття. Натомість, намагаючись відтворювати істинні ідеї, недосконале суще удосконалюється, йде шляхом епістрофе, повернення до Єдиного.
[Spoiler (click to open)]
В окресленій топіці націоналізм набуває свого завершеного вигляду. Саме у цій топіці нація постає як щось, що є вищим за етнографічні ознаки, системи ідентичностей чи механічне сумування «і мертвих, і живих, і ненароджених». Нація – це, у першу чергу, «копія» Божої ідеї нації. Емпіричне існування нації відповідає «заземленню» платонівської ідеї у арістотелівську форму. Національна ідея суть спроба рецепції людьми Божої думки-ідеї. Відтак, існування нації варто розуміти так, як св. Тома розуміє існування універсалій (як трансцендентну сутність, як іманентну форму, як ідею, що існує в людській свідомості). Лиш у сенсі трансцендентного існування ідеї нації нація є «вічною», лиш у світлі цього існування «і мертві, і живі, і ненароджені» перетворюються на містичне ціле, лиш визнання об’єктивності такого існування перетворює національну ідею на щось більше, аніж штучний інтелектуальний конструкт, приклад деесенціалізованих дискурсивних ігор.

У межах християнського платонізму чудово пояснюється відомий вислів Юліяна Вассияна «Дорога до Бога веде через Батьківщину». Боротьба за інтереси нації є наслідком віднаходження істинної ідеї і проявом переображення, оформлення сущого у її (цієї ідеї) світлі. Націоналіст – це той, хто стає на шлях епістрофе і веде цим шляхом суще. В цьому полягає глибинний зміст революційності націоналізму. Видатний мислитель-традиціоналіст Юліус Евола зауважував, що істинний зміст поняття «революція» полягає не в прогресистському руйнуванні «старого» і творенні «нового» (за якими, по суті, криється все більше віддалення від праобразу, ідеї, архетипу), а в протилежному процесі – в процесі повернення до «споконвічного». Саме таку революцію творить націоналізм.

Істинний український націоналізм є революційним політичним платонізмом. Його завдання – повернути бунтівну матерію (емпірично існуючий український народ) до послуху трансцендентній ідеї, іманентно виразити цю ідею у формі об’єднаного національною ідеєю суспільства і тієї держави, котру це суспільство здобуде.

Стверджуючи, що дорога до Бога лежить через Батьківщину, Вассиян уточнював, що «лучба з Богом можлива тільки безпосередньо між Ним і душею людини». Нація не є наділеною душею істотою, що покликана до посмертної єдності зі своїм Творцем. Такою істотою є людина. Глибинний, метафізичний зміст націоналізму криється в тому, що націоналізм допомагає повернутися до Бога конкретним людям. Епістрофе – це шлях істини і любові, а відтак і жертви, що є неминучою внаслідок контрасту, котрий виникає між епістрофе та світом ненависті і брехні, продосу гріховної ентропії. Головна цінність націоналізму полягає у тому, що він може бути шляхом згаданих істини, любові та жертви, шляхом епістрофе, шляхом до Господа…

-----------------------


Игорь Загребельный
Топика христианского платонизма как философский базис националистической идеологии
Цель этого текста двойственна – с одной стороны, найти в философской топике христианского платонизма метаисторическоеобоснования идей нации и национализма, с другой – «заземлить» это обоснование в конкретный исторический контекст, а именно показать его актуальность в реалиях украинской реальности.
Прежде всего, следует дать определение самому понятию топики христианского платонизма. Платоновскому миру идей в христианстве соответствует совокупность Божьих мыслей. Эта полнота, как и сам Бог, есть трансцендентными относительно мира, который в парадигме Нового времени принято называть «объективно существующей реальностью». И «реальность» в целом, и ее компоненты в частности являются «копиями» Божьих мыслей (идей) – нет ничего, что существовало бы вне Божьего сознания. Будучи наделенным свободной волей и имея поврежденную грехопадением природу, человек может делать выбор: либо идти путем истинных «копий», или отклоняться от этого пути, воспроизводя идеи, которые определяют Божье допустительство. Последнее – это путь ложного существования, путь бегства сущего от Бытия. Зато, пытаясь воспроизводить истинные идеи, несовершенное сущее совершенствуется, идет путем эпистрофе, возвращения к Единому.
[Spoiler (click to open)]
В этой топике национализм приобретает свой законченный вид. Именно в ней нация выступает как нечто, что стоит выше этнографических характеристик, систем идентичностей или механического суммирования «и мертвых, и живых, и не рожденных». Нация – это, в первую очередь, «копия» Божьей идеи нации. Эмпирическое существование нации отвечает «заземлению» платоновской идеи в аристотелевскую форму. Национальная идея суть попытка рецепции людьми Божьей мысли-идеи. Следовательно, существование нации следует понимать так, как св. Тома понимает существование универсалий (как трансцендентную сущность, как имманентную форму, как идею, что существует в человеческом сознании). Только в смысле трансцендентного существования идеи нации нация есть «вечной», только в свете этого существования «и мертвые, и живые, и не рожденные» превращаются в мистическое целое, только признание объективности такого существования превращает национальную идею в нечто большее, чем искусственный интеллектуальный конструкт, пример деэссенциализированных дискурсивных игр.
В рамках христианского платонизма находит прекрасное объяснение известное выражение Юлиана Вассияна «Дорога к Богу ведет через Отчизну». Борьба за интересы нации является следствием нахождения истинной идеи и проявлением преображение, оформление сущего в ее (этой идеи) свете. Националист – это тот, кто становится на путь эпистрофе и ведет по этому пути сущее. В этом заключается глубинный смысл революционности национализма. Выдающийся мыслитель-традиционалист Юлиус Эвола отмечал, что истинный смысл понятия «революция» заключается не в прогрессистском разрушении «старого» и создании «нового» (за которыми, по сути, кроется все большее удаление от прообраза, идеи, архетипа), а в противоположном процессе – в процессе возвращения к «исконному». Именно такую ​​революцию творит национализм.
Истинный украинский национализм является революционным политическим платонизмом. Его задача – вернуть мятежную материю (эмпирически существующий украинский народ) к послушанию трансцендентной идеи, имманентно выразить эту идею в форме объединенного национальной идеей общества и того государства, которую это общество создаст.
Утверждая, что дорога к Богу лежит через Отчизну, Вассиян уточнял, что «единение с Богом возможно только непосредственно между Ним и душой человека». Нация не есть наделенным душой существом, призванным к посмертном единстве со своим Творцом. Таким существом является человек. Глубинный, метафизический смысл национализма кроется в том, что национализм помогает вернуться к Богу конкретным людям. Эпистрофе – это путь истины и любви, а значит и жертвы, которая есть неизбежной вследствие контраста, который, в свою очередь, возникает между эпистрофе и миром ненависти и лжи, продосу греховной энтропии. Главная ценность национализма заключается в том, что он может быть путем упомянутых истины, любви и жертвы, путем эпистрофе, путем к Господу ...

Latest Month

November 2019
S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner