?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

TRIAS

На езотеричному, прихованому рівні "Орден Золотого Грифона" ("Ramses Pharao", "Орден серця") є насправді організацією імперської синтетичної функції, яка, утворює конспірологічну окультну Тріаду, урівноважуючи і гармонізуючи ("Holy Royal Arch") обидва протистоячих Ордени — "Мемфіс Міцраїм" ("Орден Лівої руки") та "Пріорат Сіону" ("Орден Правої руки"). Щоправда, як один, так і другий висувають в якості альтернативи власних "посередників" — відповідно "Орден Зеленого Дракона" та "Орден Вищих Невідомих" (Superior Inconnu). Парадокс в тому, що для обох останніх людина філософськи осмислюється як Мікрокосмос у Макрокосмосі (і її символом є Пентаграма — "Пломеніюча Зоря") , в той час як містично-філософська доктрина "Короля-Сонця" розглядає людину як Макрокосм, що тимчасово (і з певною місією) перебуває у Мікрокосмі.

Проявитися у повній силі "Орден Золотого Грифона" не може з причини тимчасової прихованості її "Імператора" (певним чином пов'язаного з церковною традицією апостола Андрея Первозванного), "Нового Зігфріда", "Хельгі Аватари", але заявляти про своє існування і здійснювати діяльність більш відкрито вже може в звязку з явленим світові знаменням — приходом "Кіра нового віку" Атаульфа Істрійського (20.4.1889- 30.4.1945).


Аналогічну Тріаду Р. Генон наводить в Каббалі, де дерево Сефірот складається з двох колон — "правої", Милосердя, Доброти, Світу і "лівої", Строгості, Правди ("Дім Правди", Beith-Din), Суду (відповідно два аспекти Господа: Шаддай-Яхве* і Єлохім*-Саваоф, "Шемот рабба", ІІІ, 6). Синтезом же цих двох колон Сефірот є Шехіна (Shekinah), "покоющаяяся сутність" ("Сукка", 53а). Вона разом з ангелами зійшла з небес, сховалася у "заповітному місці" (!) — "місторім" і там проливала сльози над загибеллю Ієрусалимського Храму ("Хагіга",5б; "Берахот", 59а). Свого часу саме Шехіна обвінчала у Раю Адама і Єву ("Ерувін", 18а). Під впливом гріха Адама Шехіна залишила землю і замешкала на першій сфері неба (Велон, "завіса перед світилами"), далі під впливом гріха Каїна — на другу сферу (Ракіа, "місце, де прикріплене сонце") і т.д. аж доки не досягла сьомого неба (третя — Шехакім, "місце священних каменів, що мелять манну небесну"; четверта — Зебул, "небесний храм, де архангел Михаїл приносить жертву Богові"; п'ята — Меон, "замешкання ангелів"; шоста — Махон, "місце дощу і граду, снігу і туману"; сьома — Аработ, "скарб справедливості, благоволінь та роси воскресіння", "Хагіга", 12б). І тільки сім праведників (Авраам, Ісаак, іаків, Леві, Кегат, Амрам і Мойсей) своїми доброчинностями повернули Шехіну з неба на землю і вона замешкала у Скинії. Але якщо сама Шехіна "видима" тільки у світі Трансцендентному, її фактичним проявом ("слава Шехіни") і посередником ("малакі"-"ангел") між світами є Метатрон (Metatron), якому Бог дав від своєї величі шістсот тисяч миль в довжину и тисячу у ширину ("Хагіга", 15а). Вважається, що саме Метатрон мається на увазі у визначеннях "Ангел лику Його", "Князь Світу" ("Шар ха-олам"), "Священник" ("Кохен ха-гадол").

В герменевтичній традиції ці два ордени "Мемфіс Міцраїм" та "Пріорат Сіону" — "Лівої руки" ("Змій Зла") і "Правої руки" ("Дракон Добра") — символізуються "двома дамами" — Ваджет (кобра)* і Некбет (гриф)(oрден „правої руки” серед мусульман ініціював пророк Мухаммед (САВС), символ чого є „бурак” („кiнь-блискавка”)), символів Нижнього і Верхнього Єгипту, покровителів міст Бхуто в дельті Нілу та Некхеб біля Едфу, які відігравали найвизначнішу роль у додинастичному Єгипті і розташовані на іншому березі Нілу, навпроти Некхена — столиці адептів бога Гора ("шемсу-гор"; ст.-єгип. "некхен" — "місто сокола" греки переклали як "ієраконполь" — "місто яструба", а саме хамітське слово "гор (хар, херу)" близьке арабському "хуру" — "сокіл"; сам фараон іменується титулом "Сильний Бик Гора").

Езотерична доктрина Тарот знає також дану істинну функцію "Ордена Золотого Грифона" ("Короля-Сонця"): "... розкажемо про сьому нумеровану карту, названу Колісницею ... На ній зображений воїн-переможець, увінчаний короною та сидячий на колісниці, котру тягнуть чорний та білий сфінкси або коні. Зоряний навіс колісниці підтримується чотирма стовпами. Ця карта означає величного, який їде в колісниці творення. Екіпаж сонячної енергії, відміченої сімкою,розкриває таємницю семи планет, котрі є колісницями сонячної енергії, що торжествуюче здійснюють свій шлях у висоті. Чотири стовпи, підтримуючі навіс, символізують чотири могутності, на котрих тримається світ, котрий символізує зоряний навіс. Величний тримає скіпетр сонячної енергії, і його плечі прикрашені півмісяцями — Урім і Туммім. Намальований на колісниці сфінкс презентує таємну і невідому силу, за допомогою котрої переможний правитель рухається неперервно через різні частини всесвіту... Зверніть увагу: щоб рухатися шляхом творення, величний використовує як чорних, так і білих сфінксів. Іншими словами, елементи і Шляху правої руки, і Шляху лівої руки... Масони вважали, що людина в латах на колісниці означає сходження третього ступеня посвячення до четвертого. І що тільки на цій останній пошукач здатний удостоїтись прилучення до таємниць Всесвіту...".

Тантрична доктрина теж має уявлення про цю Тріаду. "Нетра-тантра" (ІХ,11) визначає відповідно її складові як "дакшина" (праве), "вама" (ліве) і "сіддханта" (встановлене), котрі представлені трьома маніфестаціями Шіви — Бхайрава, Тумбуру і Садашіва, але поряд з тріадою як супутні їй присутні шість традицій ("амная"), що асоціюються з богинями: східна амная — Пурнешварі, південна — Нішешварі, західна — Кубджіка, північна — Калі, верхня — Трипура і нижня — Ваджрайогіні (буддійська, яка є не-істинна, а існує для зваби ворогів істинних традицій). Проголошується, що не було єдиного центру, з якого одна тантрична традиція поширювалася б якимись "колами", а в різних частинах майже одночасно виникали окремі "школи", які центрувалися довкола якогось основоположного тексту Традиції, і ці школи впливали одна на одну, перекриваючи, повторюючи або дублюючи версії т.зв. "додаткових" одкровень, відмінних від більш раннього ведичного об'явлення ("шруті").

"Мемфіс-Міцраїм" (і "Зелений Дракон") та "Пріорат Сіону" (і "Вищі Невідомі" + Орден Трапеції + Орден Восьмикутної Зорі) початково "...належали до Ієрархії так званих "Вогнених Драконів Мудрості", Дхіан-Коганів, відповідаючи Агнішваттам, Пірі, Марутам і Рудрам взагалі, будучи потомством Рудри, їх батька, тотожного Богові Вогню", "... названих пізніше "Синами Вогненого Туману" , "Наші Спасителі, Агнішватта та інші "Сини Полум'я Мудрості" — уособлені греками в Прометеї" , "... кастою Магів, ... котра виховала першого Заратустру..., запрошених ... як священнослужителі Сонця, в храм, побудований Самба, можливим сином Крішни... Вся ця розповідь викладена в Бхавішія Пурані. Стверджується, що Самба, після свого зцілення Сонцем (Сур'я) від прокази, побудував храм і посвятив його цьому Божеству. Але коли він забажав знайти благочистивого браміна для виконання в храмі вказаних ритуалів і прийняття дарів для Бога, то Нарада — цнотливий Аскет ... — порадив йому не робити цього, бо Ману заборонив брамінам отримувати плату за здійснення релігійних ритуалів. Тому він спрямував Самбу до Гаурамукха (Білий Лик), Пурахіта або жерця сім'ї Угразени, царя Матхура, котрий повинен був вказати йому, кого ліпше покликати. Жрець спрямував Самбу запросити Магів, шануючих Сур'ю, для виконання цього обов'язку. Але через те, що він не знав місця, де жили вони , то Сур'я, саме Сонце, спрямовує Самбу в Шака-Двіпа, за межами соленої води. Тоді Самба вирушає в дорогу (пор. з мандрами Гільгамеша та Теймураза, — О..Г.), скориставшись послугами Гаруди, Великого Птаха, носія Вішну та Крішни, котра й переносить його до Магів ... Маги суть Маги Халдеї, і їхня каста і культ були народжені в найраннішій Атлантиді, в Шака-Двіпа, безгрішній... " .

Гностики ототожнюють цих початково єдиних „Вогнених Драконів Мудрості” із „Змієм” своїх передань — втіленим посланцем Мудрості-Софії в саду Едем до першого свого адепта — Єви (продовження природи свободи в людині), для них „Змій” – це „вічний Христос”, „меч любові”, „сяйво істини”, який відкрив людям природу Світла і матерії, дав Пізнання (Гнозис) цього світу: „Хто пізнав світ — знайшов труп, і хто знайшов труп — світ недостойний його”. Сила „Змія” — не тільки пізнати світ, але й не прийняти його, а духовною сутністю „Змія” виступає „Утішитель” („Параклет”), котрий єдиний може пробудити „іскру Світла” у матеріальних тілах.
</b>
Початково орден "Ramses Pharao" зароджується, згідно з теософською традицією, як організація "древніх Ієрофантів" — "Аргіянатх" в Аргхіаварші "Землі жертвопринесень": "... є таємною назвою тої області, котра простягається від гори Кайласа до самої пустелі Шамо... Айрьяна-Варседія зороастріан, як місцевість, тотожна з нею. Тепер говорять, що вона знаходилася між озером Аральським, Балтістаном і Малим Тібетом; але в давні часи протяжність її була більш обширна...". Іншими словами, мова може йти про Євразійський степ і що певним чином охоронцями землі "древніх Ієрофантів" є посвячені в релігію Отця Неба північні іранці (массагети і сармати) та тюрки і монголи ("... Sulde — позначення субстанції, котра захищала власний соціум і жахала та переагала чужий, іконографічне вираження котрого на даний історичний період — сокіл, що, як відомо, пов'язано з сонцем").



Дочірними до ордену "Ramses Pharao" (і вірніше, його ступенями/градусами) є:
1) ложа "Братство Венери (Фрейї) / Сірійської богині (Варвари)"-"Товариство Вріль"-"Орден Восьмикутної Зорі" (A-Mor, Leliwa, Re-Che), що заснована на сексуально-тантричній концепції нівелювання аналогічної окультної практики "Мемфіс Міцраїм", працюючи не на "раціональному" рівні, а через посередництво уяви за допомогою еротично забарвлених символів та ритуалів (знаходячи їх навіть збереженими у таємних братствах Малайзії, Полінезії та Японії, які використовують для цього "хентай"), апелюючи й до християнського "умілєнія" перед красою жіночого тіла та шлюбного союзу, створених Творцем. Ініційовано орден було Афродітою Пандемос (Іштар/Астарта), котра від Ареса
На езотеричному, прихованому рівні "Орден Золотого Грифона" ("Ramses Pharao", "Орден серця") є насправді організацією імперської синтетичної функції, яка, утворює конспірологічну окультну Тріаду, урівноважуючи і гармонізуючи ("Holy Royal Arch") обидва протистоячих Ордени — "Мемфіс Міцраїм" ("Орден Лівої руки") та "Пріорат Сіону" ("Орден Правої руки"). Щоправда, як один, так і другий висувають в якості альтернативи власних "посередників" — відповідно "Орден Зеленого Дракона" та "Орден Вищих Невідомих" (Superior Inconnu). Парадокс в тому, що для обох останніх людина філософськи осмислюється як Мікрокосмос у Макрокосмосі (і її символом є Пентаграма — "Пломеніюча Зоря") , в той час як містично-філософська доктрина "Короля-Сонця" розглядає людину як Макрокосм, що тимчасово (і з певною місією) перебуває у Мікрокосмі.

Проявитися у повній силі "Орден Золотого Грифона" не може з причини тимчасової прихованості її "Імператора" (певним чином пов'язаного з церковною традицією апостола Андрея Первозванного), "Нового Зігфріда", "Хельгі Аватари", але заявляти про своє існування і здійснювати діяльність більш відкрито вже може в звязку з явленим світові знаменням — приходом "Кіра нового віку" Атаульфа Істрійського (20.4.1889- 30.4.1945).


Аналогічну Тріаду Р. Генон наводить в Каббалі, де дерево Сефірот складається з двох колон — "правої", Милосердя, Доброти, Світу і "лівої", Строгості, Правди ("Дім Правди", Beith-Din), Суду (відповідно два аспекти Господа: Шаддай-Яхве* і Єлохім*-Саваоф, "Шемот рабба", ІІІ, 6). Синтезом же цих двох колон Сефірот є Шехіна (Shekinah), "покоющаяяся сутність" ("Сукка", 53а). Вона разом з ангелами зійшла з небес, сховалася у "заповітному місці" (!) — "місторім" і там проливала сльози над загибеллю Ієрусалимського Храму ("Хагіга",5б; "Берахот", 59а). Свого часу саме Шехіна обвінчала у Раю Адама і Єву ("Ерувін", 18а). Під впливом гріха Адама Шехіна залишила землю і замешкала на першій сфері неба (Велон, "завіса перед світилами"), далі під впливом гріха Каїна — на другу сферу (Ракіа, "місце, де прикріплене сонце") і т.д. аж доки не досягла сьомого неба (третя — Шехакім, "місце священних каменів, що мелять манну небесну"; четверта — Зебул, "небесний храм, де архангел Михаїл приносить жертву Богові"; п'ята — Меон, "замешкання ангелів"; шоста — Махон, "місце дощу і граду, снігу і туману"; сьома — Аработ, "скарб справедливості, благоволінь та роси воскресіння", "Хагіга", 12б). І тільки сім праведників (Авраам, Ісаак, іаків, Леві, Кегат, Амрам і Мойсей) своїми доброчинностями повернули Шехіну з неба на землю і вона замешкала у Скинії. Але якщо сама Шехіна "видима" тільки у світі Трансцендентному, її фактичним проявом ("слава Шехіни") і посередником ("малакі"-"ангел") між світами є Метатрон (Metatron), якому Бог дав від своєї величі шістсот тисяч миль в довжину и тисячу у ширину ("Хагіга", 15а). Вважається, що саме Метатрон мається на увазі у визначеннях "Ангел лику Його", "Князь Світу" ("Шар ха-олам"), "Священник" ("Кохен ха-гадол").

В герменевтичній традиції ці два ордени "Мемфіс Міцраїм" та "Пріорат Сіону" — "Лівої руки" ("Змій Зла") і "Правої руки" ("Дракон Добра") — символізуються "двома дамами" — Ваджет (кобра)* і Некбет (гриф)(oрден „правої руки” серед мусульман ініціював пророк Мухаммед (САВС), символ чого є „бурак” („кiнь-блискавка”)), символів Нижнього і Верхнього Єгипту, покровителів міст Бхуто в дельті Нілу та Некхеб біля Едфу, які відігравали найвизначнішу роль у додинастичному Єгипті і розташовані на іншому березі Нілу, навпроти Некхена — столиці адептів бога Гора ("шемсу-гор"; ст.-єгип. "некхен" — "місто сокола" греки переклали як "ієраконполь" — "місто яструба", а саме хамітське слово "гор (хар, херу)" близьке арабському "хуру" — "сокіл"; сам фараон іменується титулом "Сильний Бик Гора").

Езотерична доктрина Тарот знає також дану істинну функцію "Ордена Золотого Грифона" ("Короля-Сонця"): "... розкажемо про сьому нумеровану карту, названу Колісницею ... На ній зображений воїн-переможець, увінчаний короною та сидячий на колісниці, котру тягнуть чорний та білий сфінкси або коні. Зоряний навіс колісниці підтримується чотирма стовпами. Ця карта означає величного, який їде в колісниці творення. Екіпаж сонячної енергії, відміченої сімкою,розкриває таємницю семи планет, котрі є колісницями сонячної енергії, що торжествуюче здійснюють свій шлях у висоті. Чотири стовпи, підтримуючі навіс, символізують чотири могутності, на котрих тримається світ, котрий символізує зоряний навіс. Величний тримає скіпетр сонячної енергії, і його плечі прикрашені півмісяцями — Урім і Туммім. Намальований на колісниці сфінкс презентує таємну і невідому силу, за допомогою котрої переможний правитель рухається неперервно через різні частини всесвіту... Зверніть увагу: щоб рухатися шляхом творення, величний використовує як чорних, так і білих сфінксів. Іншими словами, елементи і Шляху правої руки, і Шляху лівої руки... Масони вважали, що людина в латах на колісниці означає сходження третього ступеня посвячення до четвертого. І що тільки на цій останній пошукач здатний удостоїтись прилучення до таємниць Всесвіту...".

Тантрична доктрина теж має уявлення про цю Тріаду. "Нетра-тантра" (ІХ,11) визначає відповідно її складові як "дакшина" (праве), "вама" (ліве) і "сіддханта" (встановлене), котрі представлені трьома маніфестаціями Шіви — Бхайрава, Тумбуру і Садашіва, але поряд з тріадою як супутні їй присутні шість традицій ("амная"), що асоціюються з богинями: східна амная — Пурнешварі, південна — Нішешварі, західна — Кубджіка, північна — Калі, верхня — Трипура і нижня — Ваджрайогіні (буддійська, яка є не-істинна, а існує для зваби ворогів істинних традицій). Проголошується, що не було єдиного центру, з якого одна тантрична традиція поширювалася б якимись "колами", а в різних частинах майже одночасно виникали окремі "школи", які центрувалися довкола якогось основоположного тексту Традиції, і ці школи впливали одна на одну, перекриваючи, повторюючи або дублюючи версії т.зв. "додаткових" одкровень, відмінних від більш раннього ведичного об'явлення ("шруті").

"Мемфіс-Міцраїм" (і "Зелений Дракон") та "Пріорат Сіону" (і "Вищі Невідомі" + Орден Трапеції + Орден Восьмикутної Зорі) початково "...належали до Ієрархії так званих "Вогнених Драконів Мудрості", Дхіан-Коганів, відповідаючи Агнішваттам, Пірі, Марутам і Рудрам взагалі, будучи потомством Рудри, їх батька, тотожного Богові Вогню", "... названих пізніше "Синами Вогненого Туману" , "Наші Спасителі, Агнішватта та інші "Сини Полум'я Мудрості" — уособлені греками в Прометеї" , "... кастою Магів, ... котра виховала першого Заратустру..., запрошених ... як священнослужителі Сонця, в храм, побудований Самба, можливим сином Крішни... Вся ця розповідь викладена в Бхавішія Пурані. Стверджується, що Самба, після свого зцілення Сонцем (Сур'я) від прокази, побудував храм і посвятив його цьому Божеству. Але коли він забажав знайти благочистивого браміна для виконання в храмі вказаних ритуалів і прийняття дарів для Бога, то Нарада — цнотливий Аскет ... — порадив йому не робити цього, бо Ману заборонив брамінам отримувати плату за здійснення релігійних ритуалів. Тому він спрямував Самбу до Гаурамукха (Білий Лик), Пурахіта або жерця сім'ї Угразени, царя Матхура, котрий повинен був вказати йому, кого ліпше покликати. Жрець спрямував Самбу запросити Магів, шануючих Сур'ю, для виконання цього обов'язку. Але через те, що він не знав місця, де жили вони , то Сур'я, саме Сонце, спрямовує Самбу в Шака-Двіпа, за межами соленої води. Тоді Самба вирушає в дорогу (пор. з мандрами Гільгамеша та Теймураза, — О..Г.), скориставшись послугами Гаруди, Великого Птаха, носія Вішну та Крішни, котра й переносить його до Магів ... Маги суть Маги Халдеї, і їхня каста і культ були народжені в найраннішій Атлантиді, в Шака-Двіпа, безгрішній... " .

Гностики ототожнюють цих початково єдиних „Вогнених Драконів Мудрості” із „Змієм” своїх передань — втіленим посланцем Мудрості-Софії в саду Едем до першого свого адепта — Єви (продовження природи свободи в людині), для них „Змій” – це „вічний Христос”, „меч любові”, „сяйво істини”, який відкрив людям природу Світла і матерії, дав Пізнання (Гнозис) цього світу: „Хто пізнав світ — знайшов труп, і хто знайшов труп — світ недостойний його”. Сила „Змія” — не тільки пізнати світ, але й не прийняти його, а духовною сутністю „Змія” виступає „Утішитель” („Параклет”), котрий єдиний може пробудити „іскру Світла” у матеріальних тілах.
</b>
Початково орден "Ramses Pharao" зароджується, згідно з теософською традицією, як організація "древніх Ієрофантів" — "Аргіянатх" в Аргхіаварші "Землі жертвопринесень": "... є таємною назвою тої області, котра простягається від гори Кайласа до самої пустелі Шамо... Айрьяна-Варседія зороастріан, як місцевість, тотожна з нею. Тепер говорять, що вона знаходилася між озером Аральським, Балтістаном і Малим Тібетом; але в давні часи протяжність її була більш обширна...". Іншими словами, мова може йти про Євразійський степ і що певним чином охоронцями землі "древніх Ієрофантів" є посвячені в релігію Отця Неба північні іранці (массагети і сармати) та тюрки і монголи ("... Sulde — позначення субстанції, котра захищала власний соціум і жахала та переагала чужий, іконографічне вираження котрого на даний історичний період — сокіл, що, як відомо, пов'язано з сонцем").



Дочірними до ордену "Ramses Pharao" (і вірніше, його ступенями/градусами) є:
1) ложа "Братство Венери (Фрейї) / Сірійської богині (Варвари)"-"Товариство Вріль"-"Орден Восьмикутної Зорі" (A-Mor, Leliwa, Re-Che), що заснована на сексуально-тантричній концепції нівелювання аналогічної окультної практики "Мемфіс Міцраїм", працюючи не на "раціональному" рівні, а через посередництво уяви за допомогою еротично забарвлених символів та ритуалів (знаходячи їх навіть збереженими у таємних братствах Малайзії, Полінезії та Японії, які використовують для цього "хентай"), апелюючи й до християнського "умілєнія" перед красою жіночого тіла та шлюбного союзу, створених Творцем. Ініційовано орден було Афродітою Пандемос (Іштар/Астарта), котра від Ареса народила Гармонію, котрій було подаровано чарівне намисто (пор. з аналогічною японською традицією про намисто Аматерасу). Саму містерію Ордену описав у „Фаусті” масон „стразьбурського посвячення” Гете (1749-1834), де апофеозом виступає саме „гармонія”, в основі якої лежить „відчудженість”, а її символом — грот, в якому міститься самостійний світ („Там, в альтані, світ є цілий, / Гай і луки, гори й ріки... / Там глибини незглибині”). Іншими словами, пропонується, як це не парадокально, звільнитися від чуттєвої, фізичної природи, як це досягли герої Гете Фауст та Гелена в естетичній царині, позбавившись від її фатальної необхідності: „... Не лише Фауст знаходить спокій — Гелена звільняється від докорів сумління і почуття провини, а також від небезпеки з боку войовничого чоловіка... Метафізичний план твору твору диктує, що стан естетичної гармонії не може бути тривалим! ... повною мірою людина може вивищитися над фізичною природою („цариною необхідності”) лише в наступному — „моральному стані” (тобто на рівні вчинку)..., це і є істинний стан свободи, ... та шлях до свободи ... лежить саме через красу... до моральності („практичного розуму”), від споглядання насолоди до діяльного прагнення, від царини необхідності до царини свободи... Шиллеровій самовтішеній естетичній гармонії споглядання Гете протиставляє неспокійну моральну гармонію прагнення: вона й була втілена в образі Евфоріона (сина Фауста і Гелени, - О.Г.): „Бій — нині оклик мій, / До перемоги стій!”... Загибель Евфоріона і зникнення Гелени пробуджують Фауста від „естетичного сну”. Він відкриває для себе нову істину. Вона — не у споглядальній насолоді високою красою, а в діяльності...: „Я влади прагну, володінь / Діла — ось суть; а слава — тінь”... Засліплення має той важливий смисл, що тепер Фауст пориває зі світом анархічних спокус і життєвої емпірії, зі „свободою від” і зосереджується тільки на ... „свобода для”, свобода як умова власної екзистенції — „воля як життя” („Freiheit wie das Leben”)... У невтомній діяльності не окремий індивід, а лише рід у своїй сукупності (тобто в безкінечності) досягає стану повної свободи...” (Б. Шалагінов) ;


2) Орден Трапеції (інколи – „Орден Галльської Трапеції”), який одержимий ідеєю безсмертя і практикує обряди, пов'язані зі скульптурами, світлом, численням та людською кров'ю, через що серед обивателів вони користуються дурною славою "вампірів". Саме злам розумових бар’єрів, що існували у свідомості людей Середземномор’я протягом тисячоліття античної історії, Орден ініціював шляхом викопування, переміщення, розчленування мертвих тіл, тобто практикою пошанування святих у вигляді їх мощей, перетворюючи могилу у вівтар, зруйнував традиційну межу між світом живих і світом мертвих, зробив могили і мертві тіла місцем зустрічі світу земного і світу потойбічного. На Орден також покладена місія нівелювання злочинних експериментів „Мемфіс Міцраїм” над людиною та її особистістю (т.зв. „проект Ліканія”). Серед безпосередніх адептів Ордену — Гонгора-і-Арготе, Лессінг, Людвіг Баварський, Гарсія Лорка, Мілен Фармер, Жан-Батіст Бокасса та ін. Ініціювала в європейській традиції
сам орден народжена з крові фаллосу Урана (Сатурна) та піни Океану Афродіта Уранія, посвятивши в нього кіпрського володаря Пігмаліона та його дружину Галатею, а головні храми Ордену — у місті Пафос на острові Кріт та на острові Кіфера. Хранителями даної традиції з премордіальних часів вважаються, за Г. Віртом, індіанські юто-ацтекські племена, які є нащадками тих америнідських племен, котрі першими вийшли із гроту „Семи печер” (тобто із попередньої ініціальної традиції) гинучої арктичної прабатьківщини людства (Туле, Арктогеї) для збереження заповітної традиції.

Latest Month

November 2019
S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner