Helgi Avatara (goutsoullac) wrote,
Helgi Avatara
goutsoullac

Любомир Стринаглюк: Три завдання нашої революції

Оригинал взят у falangeoriental в Любомир Стринаглюк: Три завдання нашої революції

http://falangeoriental.blogspot.com/2013/11/blog-post_8613.html

Наскільки революційні виступи є непослідовними, настільки успішно їх можна знівелювати. Приклад – Помаранчева революція. Люди домоглися зміни влади, але не виключили можливість реваншу і, головне, не змінили самої злочинної системи, яка і досі успішно діє в державі. Верхівка обмежилася проведенням своєрідної рокіровки всередині правлячого класу, без докорінної зміни політичних еліт. З цього огляду Помаранчеву революцію багато хто розцінює як превентивну технологію, яка дещо вийшла за межі написаних сценаріїв, що трішки налякало ляльководів, і вони доклали усіх можливих зусиль, щоб змаргіналізувати та звести її до абсурду і цим самим продовжити собі можливість безкарно наживатися за рахунок народу.

Технологія «помаранчева революція» все ж спрацювала: станом на сьогодні ми маємо кухонну революційність, недовіру до політичних гравців – і жодної менш-більш притомної стратегії від опозиції.

Насправді ж революція повинна ставити три головні завдання: перше – усунути чинний режим від влади; друге – зробити певні «запобіжники», які унеможливлять реванш; третє – змінити систему відносин в країні в бік побудови української національної держави.

Теперішній варіант "українська за формою, неукраїнська за змістом" є оперетковою ширмою, яка влаштовує дійсних господарів держави – олігархів і не менш опереткові партії (в тому числі опозиційні), які ними фінансуються.


В Україні діє кланово-олігархічна модель дикого капіталізму, яку на сьогоднішній день можливо змінити тільки революційним шляхом. Наявні партії обслуговують олігархічні клани. Тому смішно говорити про розвиток громадянського суспільства та парламентаризму. Те, що правилом доброго тону стає проведення акцій без партійних прапорів, веде політикум до краху системи партійного будівництва.

На підставі соціально-економічних показників можна стверджувати: олігархічна модель розвитку України себе цілковито вичерпала.

Чи можливо її змінити мирним способом?

Так, було би можливо, якби ми жили у моноетнічній, моноконфесійній, не поділеній за регіональним принципом державі. Можна було би сідати за стіл і домовлятися, як у 80-х роках зробили поляки, де посередником виступила Церква.

В нас ситуація докорінно інша, тому соціального вибуху уникнути неможливо.

Ми – очевидці того, як у жорсткому протистоянні боротьби кланів нівелюються підвалини суспільства. На додачу ще низький життєвий рівень, відсутність середнього класу – це служить доброю ілюстрацією до думки, що зневіреному народу нічого втрачати. Справжню революцію завжди творять низи, а не політичні партії. Світова історія не знає таких прецедентів, щоб революцію здійснювали політичні партії. Тому що тільки народ може змінити той лад, який існує в країні. І це означає, що жодних революцій в Україні не буде до моменту, поки самі люди не забажають цих змін.

Безперечно, щоби революція була ефективною, мають бути кульмінаційні події – такими були парламентські вибори. Найближчими такими подіями буде очікуване проведення референдуму щодо входження України до Митного Союзу і ймовірної зміни конституційного ладу в країні. Про підготовку до такого референдуму свідчить глобальна масштабна підготовка законодавчої бази, яка зараз відбувається на рівні ЦВК і Кабміну. Референдум відбудеться – і він ставить під загрозу існування України як незалежної держави і того конституційного ладу, який є. І саме цей момент може стати підставою, щоби вивести людей на вулиці й розпочати революцію, хоча, треба підкреслити, це лише привід.

Насправді ж революційна ситуація в державі виникає раз за разом, бо її провокує чинна кланово-олігархічна система, яка неодмінно має бути знищеною.
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments