?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Шершень

Оригинал взят у bilozerska в Шершень
У сьогоднішній день, святкуючи, не можна забувати тих, хто віддав своє життя за Україну.

DSC_0163_1

DSC_0175_1

Командир розвідгрупи корпусного підпорядкування ДУК ПС друг Шершень, він же "Батя". Загинув у бою під Савур-могилою 9 серпня 2014 року.

Про нього є стаття, написана нашою Аллою Мегель, вона ж просто Меггі. Коли пані Алла опублікувала цю статтю, вона не знала, що "Баті" вже немає...
Такий і був, як пише пані Алла. Дуже багато встиг зробити на цій війні. До речі, катівню, про яку згадується в статті, я бачила на власні очі і навіть зняла на відео (https://www.youtube.com/watch?v=Hbe5qbRWwWI). Там є маленька неточність: двохсотий, закатований "сепаратистами", лежав не в самій катівні, а метрів за 50 від неї, і багор, яким його катували, не стирчав з його грудей, а валявся на підлозі.

Другий боєць, який згадується у цій статті, з позивним Людоїд - був поранений в тому ж бою. Зараз одужує.

Почитайте статтю пані Алли. Від себе додам, що в бою йому справді не було рівних, і під час відпочинку теж. Якось після серії виснажливих боїв керівництво корпусу вирішило, що бійці мають трохи відпочити, і влаштувало у нас на базі гулянку. Були розвеселі танці, і як там розважався і веселив народ Шершень - свої зрозуміють :)

А ще він під час звичайних розмов замість "Я тебе зрозумів" часто казав "Плюс", як по рації...

А ще - у нього залишилось двоє дітей.
А ще - рідний брат, теж, здається, офіцер-десантник. Воює...


БАТЯ І ЛЮДОЇД

- А оце наш Людоїдик чіпляє прапора на найвищу точку села. Сміливий, … - далі йде така фіоритура з непечатних висловів, що жоден папір не витримає.
Компанія на лавочці й біля неї вибухає гучним реготом. По сором’язливій усмішці крізь і справді людоїдську бороду я визначаю бійця, що видерся на церковну баню одної із околиць Донецька й причепив туди наш жовто-блакитний. Тут, в ПС, я бачила багато людей, яким дуже личить їх псевдо, однак Батя і Людоїд – поза конкурсом. Та, вони взагалі в усьому поза конкурсом. Особливо – по виїздах на передову й по бойових операціях. Команда Баті – десантура. Їх вирізняють із загальної маси смугасті класичні тільники, наявність цілого арсеналу трофейної зброї (Батя і компанія вгощають друзів набоями, наче насіння насипаючи у жменю), манера поведінки «любимчиків» начальства і матюки, які трохи тихнуть у моїй присутності. А ще Батя любить знімати бойові виходи на свій андроїд. А потім показує відео на базі. І цей «Катрусин кінозал» збирає часом побільше глядачів, ніж наші з Філософом лекції.

Група Баті «розсікає» на ексклюзивному авто з кулеметом (такий варіант тачанки у сучасному вимірі), скло машини вкрите характерними тріщинками від рикошету. Після виїзду у машинці можна знайти багато цікавого, мухи – гранатомети – виносяться оберемками. Припилені, чорні бійці з розмальованими пиками – незмінно веселі, ржач стоїть постійно.

За весь час я тільки раз бачила Батю без характерної посмішки на широкому, вкритому посивілою щетиною обличчі з двома підборіддями, - Батя повнуватий, з пузцем, що не заважає йому з його майже двохметровим зростом рухатись якось аж по-тигрячому граційно. Батя розповідав про зачистку Авдіївки:

- Зайшли ми, значить, у цей погріб, а там – сука – катівня. Уявляєте: на рівні людського зросту – отак, - Батя підіймає вгору руки, - вбиті в стіну наручники з цепами. А по центру – двохсотий. З грудини стирчить багор, ну, знаєте, такі ще на стендах протипожежних чіпляють. Так от тим багром цього мужика щось разів із п’ять проткнули, а потім в голову пристрілили. А по стінках – мізки, кров. Такі діла. А у мера в кабінеті знайшли цілий арсенал: налипки ДНРівські, колорадські стрічки. Ми його, сука, - «іди сюди!»
«Іди сюди!» - звучить так кумедно, що всі регочуть. Але картина катівні, змальована Батею, лишається в пам’яті. Хлопці згадають її у наступному бою.

Пізнім вечором на ґанку чути «хепі бьоздей!» - то молодняк вітає з Днем Народження Людоїда. Тортик зробили зі згущенки й печива, прикрасили вирізаними з дині цифрами «34». А замість свічок – куля (ну, а як ви думали?)
Людоїдик задоволений. Кличуть на чай з тортом. Розмови весь вечір тільки про зброю. Молоді весь час чіпляються до групи Баті, щоб ті добули їм зброю. Тут беззбройних на виїзди не беруть – і це найбільша прикрість для хлопців.
П’ємо чай з тортом, сміємось. Людоїд чистить пістолет. Я знімаю все на відео, колись, після перемоги, коли відпаде правило «не світити обличчя», будемо дивитись і згадувати День Народження Людоїда, розмови про зброю і розповідь хлопців, як зустрічала зі сльозами Авдіївка правосєків. Навіть мужики плакали: «Нарешті прийшли наші рідненькі!»

- Скоро День ВДВ, - каже Батя, - Ви ж з нами?
Нажаль, я не з вами сьогодні, хлопці! Зі святом! Бажаю вам перемоги! Швидкої і без двохсотих.

Алла Мегель

Latest Month

February 2019
S M T W T F S
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
2425262728  

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner