Helgi Avatara (goutsoullac) wrote,
Helgi Avatara
goutsoullac

Ростислав Котерлін: Демократія і розкіш

Оригинал взят у falangeoriental в Ростислав Котерлін: Демократія і розкіш

http://falangeoriental.blogspot.com/2015/06/2014.html


КОТЕРЛІН Ростислав "Осінь народів" 2014

«...люди не можуть зрозуміти, що те, чого немає може впливати на те, що є» -зауважив колись Джон Фаулз.

Чи багато ми знаємо?

Реальність така, що всі, практично всі кажуть неправду. Навіть будучи дуже щирими, усі брешуть. Правда ж виявляє себе значно пізніше, коли може пройняти, торкнутися нас. Коли вона доконаний факт.

Кожен з нас неодноразово чув про демократію так само багато, як і про розкіш. Обидва поняття належать до сфери, яку неможливо схопити цілком, тобто до сфери витальності, життя. Життя, яке тече, мімікрує, утаємничується.

«Демократія» - достатньо заколисане на сьогодні грецьке слово, котре втягує в себе будь-які змісти будь-кого з представників будь-якої країни, що належить до кола так званого «Західного світу». Скільки людей - стільки демократій. Наприклад заяви про корупційність демократії лунають не лише з вуст диктаторів. Їх часто можна почути і в традиційних демократичних ареалах.

«Розкіш» - предмет чи дія? Накопичення коштовних речей чи вільне розкошування у свободі? Розкіш Сходу і Заходу, розкіш Півдня і Півночі, непідвладна нам розкіш Природи і Всесвіту.

Розкіш мати і розкіш бути. Містики кажуть, що хто нічим не володіє, той вічний. Хочеш обмежити себе - вхопися за щось, щоб мати то!

Демократія і розкіш завжди поруч, як ерос і танатос. Те, що дає свободу коханню, яке здатне вбити. Коли поруч авторитаризм і розкіш, -- то це оздоблений ювеліркою союз танатоса і плутоса чи мамони.

Майже усі знають, що ми живемо у не зовсім демократичній країні. Але коли молоді люди пишуть на будь-якій поверхні: «ПТН ПНХ» чи "Путін хуйло», вони розкошують і усвідомлюють це. Занурюючись у правду, вони розуміють, що за межигірськими і кремлівськими парканами не розкіш, а хвороба. Дуже темна сторона людських бажань. Настільки жлобська, що потребує окремого «Посланія».

Посланія до жлоболігархів та тисяч і тисяч жлобів «при владі», що висмоктують у свої гаманці суспільні гроші мільйонів співгромадян.

Чи може жлоб просто сказати собі: Стоп! Ти маєш дуже багато, надто багато. Так багато, що за тим тебе уже немає. Достатньо! Досить мати, просто будь.

Чи може жлоб прокачати ранковим лісовим повітрям свою закодовану голову з лічильниками в очах? Чи може забути лічбу своїм банківським рахункам, зігнувшись і довго розглядаючи брунатну грудку лісової землі.

Жлоб не може, але його треба змусити. «Прінуждєніє нє к імєнію, а битію» - головна, не лише пострадянська, проблема. Що їх може змусити, якщо навіть смерті сотень, тисяч солдатів не змінили цього? Але це станеться. Майдан, а затим «хуйло» вже підштовхнули до цього. Це неодмінно станеться, коли стане більше тих, кому в кайф бути, а не мати.

Війна у кожному з нас. Перемагає той, хто знає, що те, чого немає - вже поруч.
Subscribe

  • Мои твиты

    Пт, 16:05: RT @ History_Ukraine: #ЦейДень 19.2.1954 - Президія ВР СРСР прийняла Указ «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу…

  • Мои твиты

    Пт, 15:10: #GinaCarano Viva! Пт, 15:24: RT @ ZampolitGistapo: "Нам, пенсионерам, смотреть нечего" - на каналі "Наш" бабка, яка дивилася…

  • Мои твиты

    Вт, 13:59: RT @ History_Ukraine: «Двоголова ворона у Криму». Карикатура у лондонському журналі «Панч», 29 вересня 1855 р.…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments