November 30th, 2005

Я Африка

(no subject)



Культурологическая Ассоциация "THULE-ITALIA" (в лице её председателя Марко)
http://www.thule-italia.com
предоставила нам эксклюзивное право на использование символа организации "THULE-GESSELSCHAFT" в рамках нашей Метаполитической Ассоциации "Thule-Sarmatia".
http://www.mesogaia-sarmatia.narod.ru/images/thulesarmatia.jpg (скачать рисунок)
Таким образом мы официально инициированы в старейшую традиционалистскую структуру Европы. Ранее мы получили одобрение своей деятельности от председателя группы "Thule-Seminar" г. Пьера Кребса и его представителя в Восточной Европе г. Антона Рачева (нынешнего Председателя "Thule-Sarmatia").
Координаторы Thule-Sarmatia:
Олег Гуцуляк, Константин Левин (для Украины),
Алексей Ильинов, Игорь Могилёв (для России),
Антон Рачев (для Болгарии),
Михаил Шведман (для Белорусии).

ПРИСОЕДИНЯЙТЕСЬ К НАМ !
Прочитать о том, что такое Общество Thule >>>
http://www.mesogaia-sarmatia.narod.ru/thule-sarmatia.htm
Прочитать наш межрегиональный бюллетень "Thule-Sarmatia" >>>
http://www.mesogaia-sarmatia.narod.ru/thule/index.htm
Вступить в коммюнити на LiveJournal
http://www.livejournal.com/community/mesogaia_sarmat
Я Африка

(no subject)

http://www.mesogaia.il.if.ua/images/orjana.jpg
Главная героиня моего и Володи Ешкилева романа "Адепт"- жрица Оряна, жена Силеника,
наложившая проклятие на тайный герб Хазарии (Раш-Хазари), хранимый на острове Черной Рыбы в центре Итхиеля (иудеохазарское название столицы Итиль).
Выходил роман дважды: в киево-мюнхенском журнале "Сучасність" (1995, № 1)
и отдельным изданием в "Лілея-НВ" (1997).

ISBN 966-7263-04-5

"Мелхіседек знайшов у руїнах камінь із зображенням стрибаючого вовка і плиту з хазарським написом, що не стерся від часу: "Дарма ви тікаєте на Захід, Схід спіймає вас і там".

"... Важко подивився на мене рабі Ісраель, а тоді витягнув із дерев'яної скрині срібного амулета. Один його бік був без позначок і блищав як зеркало. На другому боці видніло зображення хреста із загнутими праворуч кінцями. Рабі тримав амулет, як отруйну змію:
- Це знак Макрі-Чихен, - сказав Носій Зірки. - Знак проклятого народу. Відповідай правдиво і без облуди: чи бачив ти у вашому капищі, у Силеника або у відьми зображення цього знаку ?.."

"... Над золоченою головною вежею палацу Великого Кагана майорить білий шовковий стяг із зображенням червоного стрибаючого вовка. Цей прапор - знак того, що в палаці перебуває сам живий бог степових поган - Божественний Захарія Ашина Шонор, Великий Каган Раш-Хазарі. Кожного дня, в час пробудження Кагана і в час його злягання з головною дружиною Залманою служники сурмлять у велетенські бронзові труби. Ревіння цих труб, що схоже на рев Зеркелева у буртаських болотах, чути і в Ханбалику, і в Саргиші. Зачувши їхній звук, язичники вклякають на коліна обличчям до Свяченного і тричі кажуть космічне слово "ом"..."

"... У Раш-Хазарі є три таємних братства, що не визнаюь мудрості Хак-Кахалу - Найвищої Ради. Найпотаємніше з них - Братство Свідків Мовчання, про яке мені не відомо нічого, окрім назви. Найбільше з братств - Рада Трикутника. Знак його - трикутна зірка, що уособлює розгорнення Єдиного у Всесвіті. Вчення трикутної зірки є прадавнє і споборники Обадії Першого принесли його до Хазарії з Палестини. Дехто стверджував, що в часи Манасії Другого Рада Трикутника досягла такої могутності, що таємно керувала всією державою ... А Мелхиседек не бажав явної влади над таємним і не пішов до Свідків Мовчання: не прагнув таємної влади над явним і не пристав до Ради Трикутника. Прагнув він справедливості і обрав братство не грізне, не славне, не потужне, але сповнене пошуку добра у смертному світі. Так прийшов він до сповідників Шехіни..."

"Довгу бесіду мав син Левія з царем Білого Озера... Давні іудеї знали це місто, називали його Кадеш-кіріаф, а мої родовичі - Кітеж-градом..."

" Із кивотиком у руці Ратибор вийшов з храму Кадеш і відчув, що смертельно стомився. Він сів на сходи, Астерій вмостився поряд і все дивився в обличчя Габірові: він не розумів, чому мандрівний мудрець такий засмучений... Знайомий неспокій огорнув його єство і згадалася далека ніч у Желянській виті під Києвом, коли він вперше переступив межу сущих речей і у місячному сяйві отримав Об'явлення...
... Він зрозумів, що гра Знаками Сущого виявилася невдалою. Обрані, що свято вірили в Знаки, прорахувались. Вічність, котра мудріша за жерців усіх храмів Землі, стерла пліснявою Знаки, яким передбачалося безсмертя. Він відчув убогість Знаків болем серця, як закоханий відчуває зраду коханої істоти. І в присмерковому напіввидінні він побачив як повз нього проходять у безодню легіони Знаків, сумних від свого безсилля... і зорі Оріона дивувались їхньому могутньому безсиллю; і Ворог радів тому походові, бо вмів обертати мудрість і дикість Знаків на користь собі.
А безодня Вічності приймала всі Знаки у своє неосяжне лоно, і не ставала ні меншою, ні більшою, і не отримувала кольорів Сущого. І все пам'ятала Вона, і все тонуло в її забутті. Замовкали слова, дурні й мудрі, покривалися пліснявою священні тексти, розвалювалися кам'яні стели - чорна простота з'їдала світлу складність Сущого.
І серед приреченості побаченого згадав Ратибор слова авви Антонія і піднявся назустріч зіркам Сходу. Велика Істина постала в душі його, як постає острів серед нічного океану, і розірвала павутиння сумнівів білим променем віри. Він побачив початок початків, і джерело джерел, і пристрасне прагнення Єдиного до Творіння Його і Спасителя, вищого за всі Знаки. І сказав він небу, зіркам, ущелині Харра і малому Астерію:
- Я вірю в Сина Божого, бо Він є СЛОВО".




ОРАНЖЕВЫЙ МАЙТРЕЙЯ
(образ существовал задолго до революции)