?

Log in

No account? Create an account

April 12th, 2006

Дзидзо, Дзидзо-босацу («Сокровищница Земли», санскр. Кшитигарбха) – бодхисаттва, очень почитаемый японскими буддистами. Он – защитник всех страдающих и нуждающихся в помощи, покровитель детей и путешественников, а также мучающихся в аду. Его главная миссия — спасать людей до прихода следующего будды Майтрейи. Дзидзо считают защитником грешников после смерти и справедливым судьёй человеческих прегрешений. Его представляют стражем, стоящим на границе с потусторонним миром, спасающим души умерших от мук (вплоть до спасения грешников из ада). Верующие полагают, что он также препятствует преждевременному уходу в небытие тех, кто ещё не исчерпал положенную долю земных радостей.
http://community.livejournal.com/all_gods/20127.html

МОЙ КОММЕНТАРИЙ
А в Галичине, особенно на Покутье, говорят не "дидусь" ("дедушка"), а "дзидзьо" !!!
Не от буддистов ли это печенегов? Топонимов типа "Печенежин" здесь много!!
Read more...Collapse )

ПРО КОЩЕЯ

Весь цей прометеївський мотив в’язня, вогню і птаха спонукає шукати паралелей у слов’янських міфологічних уявленнях. При цьому слід прийняти зауваження відомих дослідників В. Іванова та В. Топорова, що при реконструкції міфологічних реалій слід вважати суттєвим не тільки семантичні та граматичні, але й звукові зв’язки, котрі навіть вважали випадковими.: "... Тому тут важливим виявляється встановлення зв’язків не тільки між похідними від одного кореня, але й між словами різних коренів з подібним звуковим складом. У зв’язку з такою групою слів можна вважати потеннційно ймовірним використання всередині одного тексту набору близько звучних основ, що належать до сакральної лексики".
На наш погляд, такою паралеллю є казка про визволення закутого Кощея, який мучиться у казематі войовниці (Василиси), у казані, під яким горить вогонь, і з Кощеєм бореться герой після того, як сам напоїв і визволив на волю через доброту свого серця (тобто «по-дурному», що зближує його з Персефалем, який теж повівся «по-дурному»). Слід мотиву закутості Кощея наявний у епосі “Слово о полку Ігоревім”, де поразка (полон) осмислюється як пересідання у “сідло кощеєве” .
Тлумачення, за яким слово “кощей” походить з тюркського “кошчі” (gosh-chy) – “полонений”, “раб”, "слуга при коні", вірне у тому сенсі, що в період ранніх тюрко-слов’янських контактів на основі тюркської мови пояснене вже на той час незрозуміле слов’янське слово “кащей”, “каштей”, вірогідно, беруче свій витік від етноніму “кассити” або праіндійського теоніму “Кшітігарбха” (“лоно землі”). Остання — це ім’я божества, яке зображалося тримаючим у лівій руці лотос із деревом бажань, а правою доторкається землі (він же – китайський бог пекла Діцзан-ван і японський Дзідзо). В античній традиції, що синтизувала в собі уявлення Середземномор’я та Близького Сходу, “дитина на лотосі” символізує північ (Антіох Афінський, ІІ ст.). Начебто дитина тут символізує Аполлона: “Ти, котрий сидиш на лотосі та освітлюєш весь світ, котрий створив на землі живі істоти ... так само як ти приймаєш у північних частинах (έν τοι βορρα μερεσι) образ немовляти, сидячого на лотосі ... в південних частинах (έν τοι νότον μερεσι) – образ яструба, через котрого ти надсилаєш у повітря жару (у праці суфія Сухраварді “Посвист Семурга” цю функцію виконує птиця Семург, — О.Г.)... у західних областях (έν τοι λίβα μερεσι) у тебе образ крокодила, хвоста змії, звідки ти надсилаєш дощ і сніг; у східних частинах (έν τοι άπηλιώτην μερεσι) – крилатого дракона і несеш повітряну царську корону, котрою ти перемагаєш у боротьбі під небом і на землі” (Цит.за: ).Read more...Collapse )

БИЛИННИЙ БОГАТИР ДУНАЙ

Дунай в українських билинах виступає побратимом Добрині Нікітича у поїздці до литовського короля, щоб висватати його дочку Апраксу за князя Володимира (В.Ф. Міллер вважає, що тут мова йде про волинського князя Володимира Васильовича, у якого був воєвода на ім’я Дунай; М.Г. Халанський припустив, що Дунай – це маркграф Рюдігер з Бехеларен, що на Дунаї, сват Аттіли до вдови Зігфріда Крімхільди в “Пісні про Нібелунгів” та сазі про Тідріка). Розгніваний король ув’язнює героя, але того рятує Добриня. Це дає підстави співставити билину з мотивом зникнення сонця і врятуванням його Телепінусом. Своєрідним перехідним варіантом між Добринею та Телепінусом виступає ісландський герой Тьяльв (в імені якого, можливо, той же корінь, що в міфонімах Телепінус та Телеф) – супутник бога-громовержця Тора в країну велетнів. Іноді супутником Тора виступає Тюр, аналогічний Аресу (Марсу). У “Пісні про Хрюміра” Тюр згадується як син Хюміра (кіммерійця?) і одночасно під іменем Тьяльві як син Егіля (пор. з українською фольклорною “Ягілочкою”, “Ягілевою дочкою”). “Дім Егіла” і “володіння Хюміра” – одне й те ж.Read more...Collapse )
Можливо, що паралеллю двом нордичним персонажам Одіну/Афіні та Локі/Лугу слід вбачати у пруському переданні про двох братів–близнюків Відевута (Вейдевута) і Брутена. Перший був у балто-пруському культовому центрі Ромове обраний королем (потім він поділив своє королівство між дванадцятьма синами, а нащадок його четвертого сина Недрона, володар Судовії, Самогітії, Литви та інших земель Гланда Камбіла Дівонович, будучи переможений німецькими мечоносцями, виїхав зі своєю ріднею та підданими під покровительство Олександра Невського та охрещений як Іоанн ), а Брутен (Прутено) встановив у 305 р. ідоли двох богів–близнюків Патолса і Потрімпса (Трімпса) та бога грому Перкунаса, та під іменем Кріве–Крівайтіса став першим верховним жерцем. Литовське передання називає Кріве-Крівайтіса батьком Ліздейки, якого підкидають в орлине гніздо, де його знаходить литовський князь Гедемінас. Ліздейкас також приймає ім’я Кріве–Крівайтіс, стає тлумачем снів та родоначальником роду Радзивілів.Read more...Collapse )
Згодоми ім'я “венеди” стає позначенням вже симбіозу (та його нащадків) венетів (протослов'ян) та кельтів (Venedorum, Venedi, Venedis, Ούενέδαι, Wenden, Winden). Те, що пізніше праслов'яни німцями стали визначатися замість “венети” іменем Wenden, Winden, який носило кельтське плем'я, не повинно дивувати. Бо, по-перше, аналогічне перенесення етнонімів з етносу на етнос відоме науці (кельт. volcae (назва племені, споріднена з санскр. bhalah “сила”; гаел. folc “бадьорий, жвавий”) > “волохи” — “романомовні етноси” (через німецьке посередництво: гот. *walhs, дв.-верх.-нім. walah, walh , сер.-верх.-нім. walh “кельт > чужинець > романець”; і словом wlach поляки досі називають італійців. Порівняймо також топоніми: Богемія, від boi haemum “вітчизна боїв” ~ Баварія, від bai (u)varii “жителі країни боїв (тобто маркомани, які під проводом Марбода в 8 ст. до н.е. завоювали ці землі)”, ~ Бойківщина, на нашу думку, від boi civium “община боїв”, назва етнографічної території в районі Прикарпаття і Підкарпаття (сам етнонім може походити від кельтського baja — “боротьба”, від якого походить галльське “багауд”) . По-друге,Read more...Collapse )
Цезар характеризує германців на прикладі свевів (відмінних, як він зазначає, від германців: Таціт пише, що ім'я “свеви” (suebia) є більш вірним та древнім (verum et antiquum nomen), на відміну від недавнього для історика з Риму терміну “Германія” (Germ 2.2-3). Свеви, як розповіли Цезарю, — єдині з германців, котрі не бояться нікого, крім безсмертних богів (Caes. BG ІV.7)) як войовничих та “рискаючих”, то саме так визначають його наступники племена саме венетів (венедів)–праслов’ян. Думається, що навіть ім'я “германці” стосувалося швидше спочатку свевів за іменем їхнього родоначальника (приналежність до “культової” спільноти — "свободи, яка розумілася як “жертва, принесена із сакральною метою” > “свіжа (нова) кров, віддана богам” > “свіжа (нова) кров, влита в етнос через шлюб та побратимство” > “о-своєний, свій” (*svoboda, де -d-a суфікс у збірному значенні < і.-є. *sue-bh-o “свої, співплемінники”, “рід”; пор.: дв.-прус. subs “сам, свій”, латин. suus “самому собі приналежний”; нім. Schwab “шваб” < дв.-верх.-нім. swābā “вільний”< і.-є. *suo- / *sue- “свій, рідний, лівий (пор. з лівим, північним берегом Дунаю!)” ~ sau- “світити”)> “чистий”, “білий”, “справжній”; сталося це, напевно, внаслідок входження до держави свевів–прасловян ще й германців – маркоманів). Спогад про єдність зберегли балканські слов'яни у ритульному персонажі “Герман” (Джерман), аналога румунського (фракійсько–ілліро–венетського) Калояна. В українців йому відповідає Коструб, а у росіян – Кострома. У замовляннях розповідається, що він помер від засухи (жертва богові сонця?), а обрядово глиняну ляльку Германа з чіткими фалічними атрибутами під час ритуалу жінки ховають на піщаному березі ріки, щоб викликати дощ. Тут одразу ж хочеться згадати германського верховного бога (і жертву самому собі) Одіна (гот. woÞs “одержимий”, “істовий” ~ праслов. *vent-). Аналогічне проголошує, як вище зазначалося, й вішнуїзм: "... Я вчу вас цьому, грунтуючись на Ведах. Згідно з Ведами, Вішну є той, хто вбиває і той, кого вбивають. У жертвопринесенні битви вбивати або бути вбитим однаково не має значення... Я однаковою мірою шаную війну, жертвопринесення і поклоніння Вішну” . І звідси напрошується висновок про те, що й праслов’янський аналог — король Вячеслав — повинен був бути такою ж жертвою (не дивно, що реального історичного Войцеха наважується принести в жертву його брат — чеський аналог Святополка Окаянного, куди, до речі останній і втікає, бо його аналог не те що зазнає якогось поганьблення, а стає королем, тобто його вчинок розцінюється у відповідності з традицією, визнавався ритуально законним; до речі, цей київський князь здійснює жертвопринесення своїм амбіціям саме правителів вятицьких та дотичних земель — Бориса, Гліба та Святослава).
Read more...Collapse )

PICTI AGATHIRSI

У зв'язку з останнім цікавим для нас є свідчення Ібн-Фадлана: “… І від краю нігтів декого із русів до шиї є зібрання дерев, зображень і тому подібне”, тобто мова йде про татуювання на тілі. Це наштовхує згадати свідчення Геродота, що агатірси люблять наносити на тіло густе татуювання, і що саме татуювання, його густота та щільність малюнку говоряь про знатність, священність. Крім того, агатірси фарбували (picti) у синій (πελιος) колір волосся, що, можливо, є спадком праіндоєвропейської давнини Read more...Collapse )

Latest Month

October 2019
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner