?

Log in

No account? Create an account

May 12th, 2006

Окрім того у світі існують, начебто, ідентичні копії-форпости "місій Шамбхали". Серед них теософи називають сікхський храмовий комплекс у Пенджабі Амрітсар (як, поряд з ламаїстською Лхасою, одна з "еманацій" духовного Біловоддя): "... Ім'я "Амрітсар" походить від санскритських слів: "А" — частка заперечення. "мріт" — смерть і "сар" — "джерело", вцілому —"джерело безсмертя". Ім'я це дане спершу не містові, а "талао", або озерові, посеред кришталевих вод котрого ... звеличується Золотий Храм, збудований Рам-Дасом, четвертим гуру або царем-вчителем сікхів в 1581 році. Починаючи від Нанака, засновника сікхізму, таких царів-гуру (Раджа-гуру) у них було десять... Саме місто 400 років тому було відоме під іменем Чак. Коли, виривши озеро, Рам Дасс облаштував його безліччю невеликих храмів, то він назвав це місце Рам Даспур... [Останній гуру Говіда ІІ проголосив:] "... Бога неможливо знайти лише в писаннях і церемоніях. Він живе у серці людини і пізнаваний тільки у смиренні та щирості внутрішньої молитви"... Вчення кротості перейшло поступово в обожнення вітчизни як зібрання сікхів, "вибранців Божих", і в релігію, відому під назвою "кальзи", у буквальному перекладі "земля спасенних або звільнених від гріха"... Закони або догмати, видані Говіндою, наступні: Бог є дух, але хоча Його дух всесвітній, він сходить на землю тільки, щоб осяяти сікхів, і Його присутність ніде не з'являється Ним, крім однієї кальзи; не дивлячись на цю відсутність Бога, "всі народи повинні прагнути до складання єдиного", тобто повинні стати сікхами, всі, окрім "магометан, котрих слід систематично і невпинно знищувати, осквернюючи навіть могили їх праотців і святих"... Озеро Безсмертя і храм доступні всім кастам і сектам індусів. Води "Озера Безсмертя" одні дають життя вічне. Всі сікхи повинні називатися сінгами (левами). Всі повинні бути освячені водою, носити довге волосся, не поклонятися нікому, окрім Бога і його Гранфи [Святе Письмо сікхів], не бути беззбройним, завжди боротися з мусульманами... Сікх, який йде за вищевказаними законами, "сутча падша" — "справжній цар"..." .
Легенда про благочестиве християнське царство на Сході безпосередньо пов’язана з іменем апостола Іоанна, сина Зеведеєвого та Саломеї, сестри Діви Марії , про якого у Європі побутувало передання, що він не помер, але таємно живе десь на землі і повинен дочекатися часу, коли, згідно з його пророцтвом, ненадовго зацарює антихрист – “звір, що виходить із безодні”, котрий буде походити з коліна Данового.

Школа М. Серрано — Савітрі Деві вважає, що це буде представник Африки — "Дагомеї", оскільки міфічний король Агосу, будівничий столиці Агбоме (Абомея) назвав країну "Дан-хо-ме" — "у череві Дана" (> Дагомея), від імені старця Дана, котрого король приніс у жертву, розпоровши живіт, і поховав у самому центрі королівських володінь і збудував палац синові. Відповідно цей кривавий ритуал повторювався кожним дагомейським правителем.

О МИТРЕ

Бог-жрець Мітра індоаріїв, перемагаючи бика, здійснив перше космічне жертвопринесення (аналогічно бикоподібного змія-дракона Врітру перемагає бог-кшатрій Індра) . Думається, що це символізує перехід точки весняного рівнодення із сузір’я Тільця до Овна (1710 р. до н.е.)*. Тоді ж, як сказано у "Шахнаме" Фірдоусі, коли сонце підійшло до сузір'я Овна (тоді відзначається свято Новруз), вперше був вінчаний на царський престол перша людина Каюмарс ("Шахнаме", І,487-499), хоча сасанідська зороастрійська традиція згадує існування перед ним аж чотири династії.

Містерійний Мітра цікавий ще одним аспектом, досі чомусь не підміченим дослідниками, а саме йому тотожний епічний Арджуна, син Індри. Свого часу Арджуна теж здійснює "подвиг Якова-Ізраїля" (бореться з богом Шівою у вигляді горця і отримує благословення — божественну зброю). І Арджуною як ідеальним воїном, і Мітрою як покровителем легіонерів заволодіває "комплекс Йони" — небажання здійснювати свою місію (битися з родичами на війні, вбити бика), але після філософських напучувань вони здійснюють належне їм. І як Мітра укладає договір із Геліосом і вони спільно кермують сонячною колісницею*, так і Арджуна, у якого під час бою з кауравами колісничим був сам бог Крішна, для вінчання Юдхіштхіри на світове царство завойовує для нього всі чотири сторони світу (тісний зв'язок відчувається і між римськими богами Сатурном та Янусом, де першому присвячено місяць грудень, а другому — січень, і Сатурн прибуває на золотому човні в Італію, де царює Янус, звідки дійсне значення двуликого Януса (тобто лики Януса і Сатурна), про якого римляни з гордістю говорили: "Адже подібного божества Греція не має !"; тому прихід мітраїзму в Рим не мав характеру якоїсь підміни, доктринальної відмінності, зовнішнього конфлікту, а це було нове пришестя, тобто нова подія суто трансцендентного рівня).

Одночасно Арджуна вважається втіленням божественного мудреця (ріші) Нари, який виступає у парі з Нараяною (його втіленням вважається Крішна, а в загальному — Нара-Нараяни — це двоєдине втілення Вішну), який одночасно ідентичний Пуруші ("Шатапатха-брахмана", 12, 3.4), якого приносять у жертву і з його тіла створюють світ (аналогічно як у ірано-мітраїстичному колі блага світу народжуються з принесеного в жертву бика).

Митра и Гефест

Факт, за яким вбачали у певних випадках аналогію Мітри і Гефеста потребує прояснення. Відомо, що християнські апологети не дуже розбиралися в язичкицьких ідолослужіннях, але певній традиції тлумачення їх данину віддавали. Візьмімо розповідь про зруйнування в м. Багаріч (Багарач, "Кумирні") Григорієм Просвітителем ідола Аравазда-Бела-Зевса: так, якщо у грецькомовному тексті мова йде про "Гефеста, сина Зевса" (про ідола Гефеста згадує й літописець Мойсей Хоренський), то у вірменськомовному його аналогові вже говориться про "Міхра, сина Аравазда (Арамазда)". Візантійська хроніка Іоанна Малали знає теж Гефеста, сина Зевса, але давньоруський літописець (під 1114 р.) зазначає, що "Феостом, сином Еремії" (Гефест, син Гермеса ?) називали єгиптяни слов'янського Сварога, батька Сонця-Дажьбога проливає світло саме першообраз балканського Гермеса, викрадача стада корів Аполлона (тобто аналог ведичного Врітри, і обидва мають стосунок до потойбічного світу) і покровителя пастухів (сам він син Зевса, який, як відомо, перекидався і биком), але він також, як і Гефест, є дарителем певних речей-інсигній. Аналогічним дарителем, за літописцем, є й слов'янський Сварог.
Хетським богом воріт був саме Апулунас (Апалунас), якого хетти ототожнювали з хурритським Тешшубом (Тешубом), а семіти — з Елем. ("Баб-Ель", Вавілон — "Ворота Бога"). Зображення останнього хетти помістили у своїй столиці у вигляді воїна-охоронця воріт, тримаючого типово «амазонську сокиру» . Тож не дивно, що у Гомера Аполлон виступає оборонцем малоазійців. Цікаво також, що хетти полюбляли прибивати над воротами в якості оберега опудало орла з роздвоєною головою.

Аполлон — покровитель будівельників, митців і жерців Дельфійського храму, покровитель родючості, захисник урожаю, цілитель, даруючий дощ. Він виключно македонцями наділявся епітетом “володар” (ст.-грец. κύριος, арам. μαρά). Народжений богинею Лето на “неправильній” землі – острові, спеціально для цього створеному Зевсом, в той час як Гера закляла породілю неможливістю народити на землі — Геї (пор. з вищенаведеними мотивами “неправильного” народження героїв в (на) могилах або від предмету — коштовності, горошини, комахи).

Latest Month

October 2019
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner