?

Log in

No account? Create an account

June 1st, 2006

TRIAS

На езотеричному, прихованому рівні "Орден Золотого Грифона" ("Ramses Pharao", "Орден серця") є насправді організацією імперської синтетичної функції, яка, утворює конспірологічну окультну Тріаду, урівноважуючи і гармонізуючи ("Holy Royal Arch") обидва протистоячих Ордени — "Мемфіс Міцраїм" ("Орден Лівої руки") та "Пріорат Сіону" ("Орден Правої руки"). Щоправда, як один, так і другий висувають в якості альтернативи власних "посередників" — відповідно "Орден Зеленого Дракона" та "Орден Вищих Невідомих" (Superior Inconnu). Парадокс в тому, що для обох останніх людина філософськи осмислюється як Мікрокосмос у Макрокосмосі (і її символом є Пентаграма — "Пломеніюча Зоря") , в той час як містично-філософська доктрина "Короля-Сонця" розглядає людину як Макрокосм, що тимчасово (і з певною місією) перебуває у Мікрокосмі.

Проявитися у повній силі "Орден Золотого Грифона" не може з причини тимчасової прихованості її "Імператора" (певним чином пов'язаного з церковною традицією апостола Андрея Первозванного), "Нового Зігфріда", "Хельгі Аватари", але заявляти про своє існування і здійснювати діяльність більш відкрито вже може в звязку з явленим світові знаменням — приходом "Кіра нового віку" Атаульфа Істрійського (20.4.1889- 30.4.1945).


Аналогічну Тріаду Р. Генон наводить в Каббалі, де дерево Сефірот складається з двох колон — "правої", Милосердя, Доброти, Світу і "лівої", Строгості, Правди ("Дім Правди", Beith-Din), Суду (відповідно два аспекти Господа: Шаддай-Яхве* і Єлохім*-Саваоф, "Шемот рабба", ІІІ, 6). Синтезом же цих двох колон Сефірот є Шехіна (Shekinah), "покоющаяяся сутність" ("Сукка", 53а). Вона разом з ангелами зійшла з небес, сховалася у "заповітному місці" (!) — "місторім" і там проливала сльози над загибеллю Ієрусалимського Храму ("Хагіга",5б; "Берахот", 59а). Свого часу саме Шехіна обвінчала у Раю Адама і Єву ("Ерувін", 18а). Під впливом гріха Адама Шехіна залишила землю і замешкала на першій сфері неба (Велон, "завіса перед світилами"), далі під впливом гріха Каїна — на другу сферу (Ракіа, "місце, де прикріплене сонце") і т.д. аж доки не досягла сьомого неба (третя — Шехакім, "місце священних каменів, що мелять манну небесну"; четверта — Зебул, "небесний храм, де архангел Михаїл приносить жертву Богові"; п'ята — Меон, "замешкання ангелів"; шоста — Махон, "місце дощу і граду, снігу і туману"; сьома — Аработ, "скарб справедливості, благоволінь та роси воскресіння", "Хагіга", 12б). І тільки сім праведників (Авраам, Ісаак, іаків, Леві, Кегат, Амрам і Мойсей) своїми доброчинностями повернули Шехіну з неба на землю і вона замешкала у Скинії. Але якщо сама Шехіна "видима" тільки у світі Трансцендентному, її фактичним проявом ("слава Шехіни") і посередником ("малакі"-"ангел") між світами є Метатрон (Metatron), якому Бог дав від своєї величі шістсот тисяч миль в довжину и тисячу у ширину ("Хагіга", 15а). Вважається, що саме Метатрон мається на увазі у визначеннях "Ангел лику Його", "Князь Світу" ("Шар ха-олам"), "Священник" ("Кохен ха-гадол").

В герменевтичній традиції ці два ордени "Мемфіс Міцраїм" та "Пріорат Сіону" — "Лівої руки" ("Змій Зла") і "Правої руки" ("Дракон Добра") — символізуються "двома дамами" — Ваджет (кобра)* і Некбет (гриф)(oрден „правої руки” серед мусульман ініціював пророк Мухаммед (САВС), символ чого є „бурак” („кiнь-блискавка”)), символів Нижнього і Верхнього Єгипту, покровителів міст Бхуто в дельті Нілу та Некхеб біля Едфу, які відігравали найвизначнішу роль у додинастичному Єгипті і розташовані на іншому березі Нілу, навпроти Некхена — столиці адептів бога Гора ("шемсу-гор"; ст.-єгип. "некхен" — "місто сокола" греки переклали як "ієраконполь" — "місто яструба", а саме хамітське слово "гор (хар, херу)" близьке арабському "хуру" — "сокіл"; сам фараон іменується титулом "Сильний Бик Гора").

Езотерична доктрина Тарот знає також дану істинну функцію "Ордена Золотого Грифона" ("Короля-Сонця"): "... розкажемо про сьому нумеровану карту, названу Колісницею ... На ній зображений воїн-переможець, увінчаний короною та сидячий на колісниці, котру тягнуть чорний та білий сфінкси або коні. Зоряний навіс колісниці підтримується чотирма стовпами. Ця карта означає величного, який їде в колісниці творення. Екіпаж сонячної енергії, відміченої сімкою,розкриває таємницю семи планет, котрі є колісницями сонячної енергії, що торжествуюче здійснюють свій шлях у висоті. Чотири стовпи, підтримуючі навіс, символізують чотири могутності, на котрих тримається світ, котрий символізує зоряний навіс. Величний тримає скіпетр сонячної енергії, і його плечі прикрашені півмісяцями — Урім і Туммім. Намальований на колісниці сфінкс презентує таємну і невідому силу, за допомогою котрої переможний правитель рухається неперервно через різні частини всесвіту... Зверніть увагу: щоб рухатися шляхом творення, величний використовує як чорних, так і білих сфінксів. Іншими словами, елементи і Шляху правої руки, і Шляху лівої руки... Масони вважали, що людина в латах на колісниці означає сходження третього ступеня посвячення до четвертого. І що тільки на цій останній пошукач здатний удостоїтись прилучення до таємниць Всесвіту...".

Тантрична доктрина теж має уявлення про цю Тріаду. "Нетра-тантра" (ІХ,11) визначає відповідно її складові як "дакшина" (праве), "вама" (ліве) і "сіддханта" (встановлене), котрі представлені трьома маніфестаціями Шіви — Бхайрава, Тумбуру і Садашіва, але поряд з тріадою як супутні їй присутні шість традицій ("амная"), що асоціюються з богинями: східна амная — Пурнешварі, південна — Нішешварі, західна — Кубджіка, північна — Калі, верхня — Трипура і нижня — Ваджрайогіні (буддійська, яка є не-істинна, а існує для зваби ворогів істинних традицій). Проголошується, що не було єдиного центру, з якого одна тантрична традиція поширювалася б якимись "колами", а в різних частинах майже одночасно виникали окремі "школи", які центрувалися довкола якогось основоположного тексту Традиції, і ці школи впливали одна на одну, перекриваючи, повторюючи або дублюючи версії т.зв. "додаткових" одкровень, відмінних від більш раннього ведичного об'явлення ("шруті").

"Мемфіс-Міцраїм" (і "Зелений Дракон") та "Пріорат Сіону" (і "Вищі Невідомі" + Орден Трапеції + Орден Восьмикутної Зорі) початково "...належали до Ієрархії так званих "Вогнених Драконів Мудрості", Дхіан-Коганів, відповідаючи Агнішваттам, Пірі, Марутам і Рудрам взагалі, будучи потомством Рудри, їх батька, тотожного Богові Вогню", "... названих пізніше "Синами Вогненого Туману" , "Наші Спасителі, Агнішватта та інші "Сини Полум'я Мудрості" — уособлені греками в Прометеї" , "... кастою Магів, ... котра виховала першого Заратустру..., запрошених ... як священнослужителі Сонця, в храм, побудований Самба, можливим сином Крішни... Вся ця розповідь викладена в Бхавішія Пурані. Стверджується, що Самба, після свого зцілення Сонцем (Сур'я) від прокази, побудував храм і посвятив його цьому Божеству. Але коли він забажав знайти благочистивого браміна для виконання в храмі вказаних ритуалів і прийняття дарів для Бога, то Нарада — цнотливий Аскет ... — порадив йому не робити цього, бо Ману заборонив брамінам отримувати плату за здійснення релігійних ритуалів. Тому він спрямував Самбу до Гаурамукха (Білий Лик), Пурахіта або жерця сім'ї Угразени, царя Матхура, котрий повинен був вказати йому, кого ліпше покликати. Жрець спрямував Самбу запросити Магів, шануючих Сур'ю, для виконання цього обов'язку. Але через те, що він не знав місця, де жили вони , то Сур'я, саме Сонце, спрямовує Самбу в Шака-Двіпа, за межами соленої води. Тоді Самба вирушає в дорогу (пор. з мандрами Гільгамеша та Теймураза, — О..Г.), скориставшись послугами Гаруди, Великого Птаха, носія Вішну та Крішни, котра й переносить його до Магів ... Маги суть Маги Халдеї, і їхня каста і культ були народжені в найраннішій Атлантиді, в Шака-Двіпа, безгрішній... " .

Гностики ототожнюють цих початково єдиних „Вогнених Драконів Мудрості” із „Змієм” своїх передань — втіленим посланцем Мудрості-Софії в саду Едем до першого свого адепта — Єви (продовження природи свободи в людині), для них „Змій” – це „вічний Христос”, „меч любові”, „сяйво істини”, який відкрив людям природу Світла і матерії, дав Пізнання (Гнозис) цього світу: „Хто пізнав світ — знайшов труп, і хто знайшов труп — світ недостойний його”. Сила „Змія” — не тільки пізнати світ, але й не прийняти його, а духовною сутністю „Змія” виступає „Утішитель” („Параклет”), котрий єдиний може пробудити „іскру Світла” у матеріальних тілах.
</b>
Початково орден "Ramses Pharao" зароджується, згідно з теософською традицією, як організація "древніх Ієрофантів" — "Аргіянатх" в Аргхіаварші "Землі жертвопринесень": "... є таємною назвою тої області, котра простягається від гори Кайласа до самої пустелі Шамо... Айрьяна-Варседія зороастріан, як місцевість, тотожна з нею. Тепер говорять, що вона знаходилася між озером Аральським, Балтістаном і Малим Тібетом; але в давні часи протяжність її була більш обширна...". Іншими словами, мова може йти про Євразійський степ і що певним чином охоронцями землі "древніх Ієрофантів" є посвячені в релігію Отця Неба північні іранці (массагети і сармати) та тюрки і монголи ("... Sulde — позначення субстанції, котра захищала власний соціум і жахала та переагала чужий, іконографічне вираження котрого на даний історичний період — сокіл, що, як відомо, пов'язано з сонцем").



Дочірними до ордену "Ramses Pharao" (і вірніше, його ступенями/градусами) є:
1) ложа "Братство Венери (Фрейї) / Сірійської богині (Варвари)"-"Товариство Вріль"-"Орден Восьмикутної Зорі" (A-Mor, Leliwa, Re-Che), що заснована на сексуально-тантричній концепції нівелювання аналогічної окультної практики "Мемфіс Міцраїм", працюючи не на "раціональному" рівні, а через посередництво уяви за допомогою еротично забарвлених символів та ритуалів (знаходячи їх навіть збереженими у таємних братствах Малайзії, Полінезії та Японії, які використовують для цього "хентай"), апелюючи й до християнського "умілєнія" перед красою жіночого тіла та шлюбного союзу, створених Творцем. Ініційовано орден було Афродітою Пандемос (Іштар/Астарта), котра від Ареса
На езотеричному, прихованому рівні "Орден Золотого Грифона" ("Ramses Pharao", "Орден серця") є насправді організацією імперської синтетичної функції, яка, утворює конспірологічну окультну Тріаду, урівноважуючи і гармонізуючи ("Holy Royal Arch") обидва протистоячих Ордени — "Мемфіс Міцраїм" ("Орден Лівої руки") та "Пріорат Сіону" ("Орден Правої руки"). Щоправда, як один, так і другий висувають в якості альтернативи власних "посередників" — відповідно "Орден Зеленого Дракона" та "Орден Вищих Невідомих" (Superior Inconnu). Парадокс в тому, що для обох останніх людина філософськи осмислюється як Мікрокосмос у Макрокосмосі (і її символом є Пентаграма — "Пломеніюча Зоря") , в той час як містично-філософська доктрина "Короля-Сонця" розглядає людину як Макрокосм, що тимчасово (і з певною місією) перебуває у Мікрокосмі.

Проявитися у повній силі "Орден Золотого Грифона" не може з причини тимчасової прихованості її "Імператора" (певним чином пов'язаного з церковною традицією апостола Андрея Первозванного), "Нового Зігфріда", "Хельгі Аватари", але заявляти про своє існування і здійснювати діяльність більш відкрито вже може в звязку з явленим світові знаменням — приходом "Кіра нового віку" Атаульфа Істрійського (20.4.1889- 30.4.1945).


Аналогічну Тріаду Р. Генон наводить в Каббалі, де дерево Сефірот складається з двох колон — "правої", Милосердя, Доброти, Світу і "лівої", Строгості, Правди ("Дім Правди", Beith-Din), Суду (відповідно два аспекти Господа: Шаддай-Яхве* і Єлохім*-Саваоф, "Шемот рабба", ІІІ, 6). Синтезом же цих двох колон Сефірот є Шехіна (Shekinah), "покоющаяяся сутність" ("Сукка", 53а). Вона разом з ангелами зійшла з небес, сховалася у "заповітному місці" (!) — "місторім" і там проливала сльози над загибеллю Ієрусалимського Храму ("Хагіга",5б; "Берахот", 59а). Свого часу саме Шехіна обвінчала у Раю Адама і Єву ("Ерувін", 18а). Під впливом гріха Адама Шехіна залишила землю і замешкала на першій сфері неба (Велон, "завіса перед світилами"), далі під впливом гріха Каїна — на другу сферу (Ракіа, "місце, де прикріплене сонце") і т.д. аж доки не досягла сьомого неба (третя — Шехакім, "місце священних каменів, що мелять манну небесну"; четверта — Зебул, "небесний храм, де архангел Михаїл приносить жертву Богові"; п'ята — Меон, "замешкання ангелів"; шоста — Махон, "місце дощу і граду, снігу і туману"; сьома — Аработ, "скарб справедливості, благоволінь та роси воскресіння", "Хагіга", 12б). І тільки сім праведників (Авраам, Ісаак, іаків, Леві, Кегат, Амрам і Мойсей) своїми доброчинностями повернули Шехіну з неба на землю і вона замешкала у Скинії. Але якщо сама Шехіна "видима" тільки у світі Трансцендентному, її фактичним проявом ("слава Шехіни") і посередником ("малакі"-"ангел") між світами є Метатрон (Metatron), якому Бог дав від своєї величі шістсот тисяч миль в довжину и тисячу у ширину ("Хагіга", 15а). Вважається, що саме Метатрон мається на увазі у визначеннях "Ангел лику Його", "Князь Світу" ("Шар ха-олам"), "Священник" ("Кохен ха-гадол").

В герменевтичній традиції ці два ордени "Мемфіс Міцраїм" та "Пріорат Сіону" — "Лівої руки" ("Змій Зла") і "Правої руки" ("Дракон Добра") — символізуються "двома дамами" — Ваджет (кобра)* і Некбет (гриф)(oрден „правої руки” серед мусульман ініціював пророк Мухаммед (САВС), символ чого є „бурак” („кiнь-блискавка”)), символів Нижнього і Верхнього Єгипту, покровителів міст Бхуто в дельті Нілу та Некхеб біля Едфу, які відігравали найвизначнішу роль у додинастичному Єгипті і розташовані на іншому березі Нілу, навпроти Некхена — столиці адептів бога Гора ("шемсу-гор"; ст.-єгип. "некхен" — "місто сокола" греки переклали як "ієраконполь" — "місто яструба", а саме хамітське слово "гор (хар, херу)" близьке арабському "хуру" — "сокіл"; сам фараон іменується титулом "Сильний Бик Гора").

Езотерична доктрина Тарот знає також дану істинну функцію "Ордена Золотого Грифона" ("Короля-Сонця"): "... розкажемо про сьому нумеровану карту, названу Колісницею ... На ній зображений воїн-переможець, увінчаний короною та сидячий на колісниці, котру тягнуть чорний та білий сфінкси або коні. Зоряний навіс колісниці підтримується чотирма стовпами. Ця карта означає величного, який їде в колісниці творення. Екіпаж сонячної енергії, відміченої сімкою,розкриває таємницю семи планет, котрі є колісницями сонячної енергії, що торжествуюче здійснюють свій шлях у висоті. Чотири стовпи, підтримуючі навіс, символізують чотири могутності, на котрих тримається світ, котрий символізує зоряний навіс. Величний тримає скіпетр сонячної енергії, і його плечі прикрашені півмісяцями — Урім і Туммім. Намальований на колісниці сфінкс презентує таємну і невідому силу, за допомогою котрої переможний правитель рухається неперервно через різні частини всесвіту... Зверніть увагу: щоб рухатися шляхом творення, величний використовує як чорних, так і білих сфінксів. Іншими словами, елементи і Шляху правої руки, і Шляху лівої руки... Масони вважали, що людина в латах на колісниці означає сходження третього ступеня посвячення до четвертого. І що тільки на цій останній пошукач здатний удостоїтись прилучення до таємниць Всесвіту...".

Тантрична доктрина теж має уявлення про цю Тріаду. "Нетра-тантра" (ІХ,11) визначає відповідно її складові як "дакшина" (праве), "вама" (ліве) і "сіддханта" (встановлене), котрі представлені трьома маніфестаціями Шіви — Бхайрава, Тумбуру і Садашіва, але поряд з тріадою як супутні їй присутні шість традицій ("амная"), що асоціюються з богинями: східна амная — Пурнешварі, південна — Нішешварі, західна — Кубджіка, північна — Калі, верхня — Трипура і нижня — Ваджрайогіні (буддійська, яка є не-істинна, а існує для зваби ворогів істинних традицій). Проголошується, що не було єдиного центру, з якого одна тантрична традиція поширювалася б якимись "колами", а в різних частинах майже одночасно виникали окремі "школи", які центрувалися довкола якогось основоположного тексту Традиції, і ці школи впливали одна на одну, перекриваючи, повторюючи або дублюючи версії т.зв. "додаткових" одкровень, відмінних від більш раннього ведичного об'явлення ("шруті").

"Мемфіс-Міцраїм" (і "Зелений Дракон") та "Пріорат Сіону" (і "Вищі Невідомі" + Орден Трапеції + Орден Восьмикутної Зорі) початково "...належали до Ієрархії так званих "Вогнених Драконів Мудрості", Дхіан-Коганів, відповідаючи Агнішваттам, Пірі, Марутам і Рудрам взагалі, будучи потомством Рудри, їх батька, тотожного Богові Вогню", "... названих пізніше "Синами Вогненого Туману" , "Наші Спасителі, Агнішватта та інші "Сини Полум'я Мудрості" — уособлені греками в Прометеї" , "... кастою Магів, ... котра виховала першого Заратустру..., запрошених ... як священнослужителі Сонця, в храм, побудований Самба, можливим сином Крішни... Вся ця розповідь викладена в Бхавішія Пурані. Стверджується, що Самба, після свого зцілення Сонцем (Сур'я) від прокази, побудував храм і посвятив його цьому Божеству. Але коли він забажав знайти благочистивого браміна для виконання в храмі вказаних ритуалів і прийняття дарів для Бога, то Нарада — цнотливий Аскет ... — порадив йому не робити цього, бо Ману заборонив брамінам отримувати плату за здійснення релігійних ритуалів. Тому він спрямував Самбу до Гаурамукха (Білий Лик), Пурахіта або жерця сім'ї Угразени, царя Матхура, котрий повинен був вказати йому, кого ліпше покликати. Жрець спрямував Самбу запросити Магів, шануючих Сур'ю, для виконання цього обов'язку. Але через те, що він не знав місця, де жили вони , то Сур'я, саме Сонце, спрямовує Самбу в Шака-Двіпа, за межами соленої води. Тоді Самба вирушає в дорогу (пор. з мандрами Гільгамеша та Теймураза, — О..Г.), скориставшись послугами Гаруди, Великого Птаха, носія Вішну та Крішни, котра й переносить його до Магів ... Маги суть Маги Халдеї, і їхня каста і культ були народжені в найраннішій Атлантиді, в Шака-Двіпа, безгрішній... " .

Гностики ототожнюють цих початково єдиних „Вогнених Драконів Мудрості” із „Змієм” своїх передань — втіленим посланцем Мудрості-Софії в саду Едем до першого свого адепта — Єви (продовження природи свободи в людині), для них „Змій” – це „вічний Христос”, „меч любові”, „сяйво істини”, який відкрив людям природу Світла і матерії, дав Пізнання (Гнозис) цього світу: „Хто пізнав світ — знайшов труп, і хто знайшов труп — світ недостойний його”. Сила „Змія” — не тільки пізнати світ, але й не прийняти його, а духовною сутністю „Змія” виступає „Утішитель” („Параклет”), котрий єдиний може пробудити „іскру Світла” у матеріальних тілах.
</b>
Початково орден "Ramses Pharao" зароджується, згідно з теософською традицією, як організація "древніх Ієрофантів" — "Аргіянатх" в Аргхіаварші "Землі жертвопринесень": "... є таємною назвою тої області, котра простягається від гори Кайласа до самої пустелі Шамо... Айрьяна-Варседія зороастріан, як місцевість, тотожна з нею. Тепер говорять, що вона знаходилася між озером Аральським, Балтістаном і Малим Тібетом; але в давні часи протяжність її була більш обширна...". Іншими словами, мова може йти про Євразійський степ і що певним чином охоронцями землі "древніх Ієрофантів" є посвячені в релігію Отця Неба північні іранці (массагети і сармати) та тюрки і монголи ("... Sulde — позначення субстанції, котра захищала власний соціум і жахала та переагала чужий, іконографічне вираження котрого на даний історичний період — сокіл, що, як відомо, пов'язано з сонцем").



Дочірними до ордену "Ramses Pharao" (і вірніше, його ступенями/градусами) є:
1) ложа "Братство Венери (Фрейї) / Сірійської богині (Варвари)"-"Товариство Вріль"-"Орден Восьмикутної Зорі" (A-Mor, Leliwa, Re-Che), що заснована на сексуально-тантричній концепції нівелювання аналогічної окультної практики "Мемфіс Міцраїм", працюючи не на "раціональному" рівні, а через посередництво уяви за допомогою еротично забарвлених символів та ритуалів (знаходячи їх навіть збереженими у таємних братствах Малайзії, Полінезії та Японії, які використовують для цього "хентай"), апелюючи й до християнського "умілєнія" перед красою жіночого тіла та шлюбного союзу, створених Творцем. Ініційовано орден було Афродітою Пандемос (Іштар/Астарта), котра від Ареса народила Гармонію, котрій було подаровано чарівне намисто (пор. з аналогічною японською традицією про намисто Аматерасу). Саму містерію Ордену описав у „Фаусті” масон „стразьбурського посвячення” Гете (1749-1834), де апофеозом виступає саме „гармонія”, в основі якої лежить „відчудженість”, а її символом — грот, в якому міститься самостійний світ („Там, в альтані, світ є цілий, / Гай і луки, гори й ріки... / Там глибини незглибині”). Іншими словами, пропонується, як це не парадокально, звільнитися від чуттєвої, фізичної природи, як це досягли герої Гете Фауст та Гелена в естетичній царині, позбавившись від її фатальної необхідності: „... Не лише Фауст знаходить спокій — Гелена звільняється від докорів сумління і почуття провини, а також від небезпеки з боку войовничого чоловіка... Метафізичний план твору твору диктує, що стан естетичної гармонії не може бути тривалим! ... повною мірою людина може вивищитися над фізичною природою („цариною необхідності”) лише в наступному — „моральному стані” (тобто на рівні вчинку)..., це і є істинний стан свободи, ... та шлях до свободи ... лежить саме через красу... до моральності („практичного розуму”), від споглядання насолоди до діяльного прагнення, від царини необхідності до царини свободи... Шиллеровій самовтішеній естетичній гармонії споглядання Гете протиставляє неспокійну моральну гармонію прагнення: вона й була втілена в образі Евфоріона (сина Фауста і Гелени, - О.Г.): „Бій — нині оклик мій, / До перемоги стій!”... Загибель Евфоріона і зникнення Гелени пробуджують Фауста від „естетичного сну”. Він відкриває для себе нову істину. Вона — не у споглядальній насолоді високою красою, а в діяльності...: „Я влади прагну, володінь / Діла — ось суть; а слава — тінь”... Засліплення має той важливий смисл, що тепер Фауст пориває зі світом анархічних спокус і життєвої емпірії, зі „свободою від” і зосереджується тільки на ... „свобода для”, свобода як умова власної екзистенції — „воля як життя” („Freiheit wie das Leben”)... У невтомній діяльності не окремий індивід, а лише рід у своїй сукупності (тобто в безкінечності) досягає стану повної свободи...” (Б. Шалагінов) ;


2) Орден Трапеції (інколи – „Орден Галльської Трапеції”), який одержимий ідеєю безсмертя і практикує обряди, пов'язані зі скульптурами, світлом, численням та людською кров'ю, через що серед обивателів вони користуються дурною славою "вампірів". Саме злам розумових бар’єрів, що існували у свідомості людей Середземномор’я протягом тисячоліття античної історії, Орден ініціював шляхом викопування, переміщення, розчленування мертвих тіл, тобто практикою пошанування святих у вигляді їх мощей, перетворюючи могилу у вівтар, зруйнував традиційну межу між світом живих і світом мертвих, зробив могили і мертві тіла місцем зустрічі світу земного і світу потойбічного. На Орден також покладена місія нівелювання злочинних експериментів „Мемфіс Міцраїм” над людиною та її особистістю (т.зв. „проект Ліканія”). Серед безпосередніх адептів Ордену — Гонгора-і-Арготе, Лессінг, Людвіг Баварський, Гарсія Лорка, Мілен Фармер, Жан-Батіст Бокасса та ін. Ініціювала в європейській традиції
сам орден народжена з крові фаллосу Урана (Сатурна) та піни Океану Афродіта Уранія, посвятивши в нього кіпрського володаря Пігмаліона та його дружину Галатею, а головні храми Ордену — у місті Пафос на острові Кріт та на острові Кіфера. Хранителями даної традиції з премордіальних часів вважаються, за Г. Віртом, індіанські юто-ацтекські племена, які є нащадками тих америнідських племен, котрі першими вийшли із гроту „Семи печер” (тобто із попередньої ініціальної традиції) гинучої арктичної прабатьківщини людства (Туле, Арктогеї) для збереження заповітної традиції.

ПРАВА I ЛIВА ТРАДИЦІЇ

ПРАВА I ЛIВА ТРАДИЦІЇ

Німецькі інтерпретатори Сент-Іва вважають, що Агарттха, центр Аріо-Гнозису, символізує «шлях правої руки» (правобічної свастики; пор.: "... Зосередження Братства Вчителів, яке складається з усіх Адептів Шляху Правої Руки, — пише М. Реріх у книзі "З гірських вершин", — перебуває в Центральному Духовному Сонці. Це Центральне Сонце рівнозначне Христові, який є досконалим Сином (Сонцем) Нескінченої Любови",/i>), а Шамбхала, центр Могутності, — «шлях лівої руки» (лівобічної свастики). Начебто саме "лівим" шляхом пішли після катастрофи в пустелі Гобі ті арійці, котрі стали предками германських племен (пор.: назва кельтської касти жерців «друїди» пов’язана з франц. droite “права сторона”, а назва балто-північнослов’янських жерців “кріве” – з поняттям “кривий, лівий”; наприклад, у кельтській традиції "ліва сторона" тотожна "півночі", а "права сторона" — "півдню").

"Лівобічна свастика" розгляається як символ, протилежний рухові Землі, як протилежний Часові-Хроносу. В ісламі, наприклад, лівий бік світу обходить пророк Ілія, а правий — пророк Хадір (Хізр). Також у храмі Соломона перед входом правий мідний стовп називався "Яхін", а лівий — "Вааз". В першому на горі горів вогонь, а в другому була вода, одночасно означаючи зодіаки Рака і Козерога.

Впротивагу "лівобічній" традиції "... Ашока, — як вважається у нацистській аріософській доктрині, — ... користувався покровитльством Агарті і таємничі мешканці печер у Гімалаях, приймаючи образи прочан, навчили його заснувати товариство Дев’яти Невідомих..., кожен з Дев’яти постійно працює над своєю книгою".

"Лівий шлях" потрапив і в іудейську Каббалу, де діти "лівого боку" ("сітре ахер") — це есхатологічний Ерев Рав ("Велике Змішання"; в "Тікуні ха-Зохар" — це п’ять народів нечистивого змішання: "нефілім" (або падші), "гіборім" (або герої), "анакім" (або гіганти), "рефаїм" (або тіні) і амелікім (значення слова невідоме). Від останніх походять Балеам і Балак, які трактуються як зашифровані назви Вавілону та Ассирії -–"Бабель" (узагальнено Ерев Рав — це або власне немістичні, раввіністичні іудеї, або арійсько-гойські етноси, нацисти, християни, неєвреї взагалі). Вони "злякали" "вау" у Тетраграматоні (YHWH) і цим перепинили містичне перетікання між обома "хе". І що тільки знищивши Ерев Рав, можна буде іудеям-"стражам дев’ятої години" повернутися з четвертого галуту (вигнання) і відновити Храм. Проте деякі школи іудаїзму вважають, що ці діти "лівої сторони", Ерев Рав є приблудлими до євреїв інородцями-магами, котрі пристали до них під час втечі з Єгипту і з того часу чинять капості. Зокрема саме вони виготовили Золотого Тільця і що "Червона Корова", яка повинна буде бути принесена в жертву перед відновленням Храму, саме симетрична в сенсі стосунку до цього Тільця (Овна, Рами, Ramah, де ra "зло", а mah "маги"). Начебто саме ці Ерев-Рав виступають як Бне-Ісраель, колонія "чорних євреїв" (щось на зразок ефіопських фалашів) в Західній Індії (теперішні Пакистан і частково Афганістан), які для тамтешніх арійців сформулювали лживу доктрину самадхи та адвайта-ведантизму і її провідниками, як зауважує М. Серрано, є саме Шанкара-Чарья та наступні його послідовники аж до Рамана Махаріші. Справжні ж арійці-"каула" збереглися серед шіваїстів та тантриків, які проповідують шлях Кайвала, "персоніфікованого Абсолюта", "дифференційованого Безсмертя". Самі ж опоненти іудаїзму саме його визначають шляхом "лівої руки" (із заходу на схід і з півдня на північ): "... Це "ліве" начало, яке веде ще до Ямму, Муту і Молоха, а також до "допотопного" Каїна (і ототожнюваного з ним і змієм сатани) проникло, як видно, у талмудичний іудаїзм і найбільш виражено — у вирослий з нього мізантропічний сіонізм... Звідси й виникає природне прагнення християн, а також послідовників інших "світлоносних" релігій вести постійну і непримиренну боротьбу з будь-якими проявами сіонізму, що претендує на владу разом із "князем світу цього"...".

Аналогічно орден "Лівої руки" відстоює теллурократичний (континентальний) принцип геополітики, а "Правої руки" — талласократичний (морський, торгово-колоніальний). Орден „Правої руки” виступає носієм принципу „андрогінності”. А „Лівої руки” — гінекократії з її „теплотним притяжением почвы”, прагненням до суто біологічної пролонгації, розчинення особистості у родовій стихії: «И жена бе облечена в порфиру и червленицу, и позлащена златом и камением драгим и бисером, имущи чашу злату в руце своей полну мерзости и скверн любодеяния ея» (Откр.: 17; 4).

ІЛЮМІНАТИ

ІЛЮМІНАТИ
Олег Гуцуляк

Орден масонів–ілюмінатів в Баварії заснував 1 травня 1776 р. професор канонічного права Інгольштадського університету, колишній єзуїт Адам Вайсгаупт (Вейсхопт), а ілюмінатів Авіньона об’єднав бенедектинський аббат Антуан Пернеті з групою “Світлійший Орден суворого дотримання заповітів” (“нові тамплієри”), заснованою в 1751 р. бароном фон Гундом, хоча офіційно ці рухи збереглися як окремі структурні одиниці, утворюючи, швидше, “федерацію”. Ілюмінати проголосили себе носіями ”Релігії Розуму”, просвітлення людства яким принесе всезагальне благоденство: „Розум є Абсолют, тому ми повинні вірити у нього”, „Розум людини. мов смолоскип, осяє Всесвіт”, „Люцифер Світозорий, син Світанку! Це він несе Світло ...”. Непосвяченим у синтез мартіністів та ілюмінатів членам нижніх ступенів Ордену (а їх всього є 13-ть) говорилося, що вищих ступенів посвяти не існує, а ім’я Великого Магістра Ордену всіляко замовчувалося.

"... Ілюмінатська хронологія (в котрій перший рік світла — "р.с." — відповідає чотирьохтисячному рокові до нашої ери за григоріанським календарем) веде свій відрахунок від народження Хун Муна, давньокитайського філософа-хаосиста (переддаоса), котрий відповідав на всі питання голосним вигуком: "Я не знаю! Не знаю!"... П'ять ілюмінатських пір року називаються Verwirrung, Zweitracht, Unordnong, Beamtennherrschaft та Realpolitik, кожна з котрих триває 73 дні. В ілюмінатському календарі, як у григоріанському і ерідіанському календарях, теж кожні чотири роки "зависає" один додатковий день ... Heiligefliegendekinderssheissetag, і в цей день виконуються ритуали .." . Крім того, вважається, що Вайсгаупта посвятив в ілюмінатство датський купець Кельмер, яким був, начебто, ніхто інший, як прибулий з Єгипту вчитель Каліостро Альтотас.
Мало хто знає, але кредитором Адама Вайсгаупта у його діяльності був єврейський банкір Ротшільд.

Послідовником секти мартиністів–ілюмінатів була й Женні фон Вестфален (von Westphalen; 1814–1881). Для неї, як дочки аристократа від другого шлюбу, яка не могла успадкувати титул і статки батька, надто привабливою стала доктрина соціальної справедливості баварсько-авіньонського Ордену ("... У церомонії посвячення в члени ордену, той, хто посвячує, говорить тому, кого посвячує: "Ось наша таємниця.... Якщо для знищення всього християнства, всієї релігії ми зробимо вигляд, що маємо єдино правильну релігію, пам'ятайте, що ціль виправдовує засоби і що мудрому для того, щоб робити добро, слід використовувати всі засоби, які негідник допускає, щоб творити зло"..." ). До нього вона втягнула свого друга дитинства (а потім і чоловіка) єврея–вихриста, автора драми "Оуланем" (назва — спотворене біблійне ім’я божого месії Еммануїла), адвоката Карла Генріха Маркса (1818–1883), учня протосіоніста-соціаліста Мойсея Гесса, та всіляко сприяла дружбі та співпраці його з масоном-"підмайстром", "найбільш визначнішим поетом пролетаріату", який "був неперевершеним у відображенні природної, здорової чуттєвості і плотської пристрасті" (за визначенням Ф. Енгельса), Георгом Веертом (пізнішим емісаром франкфуртських та лондонських масонів-grasshoppers в Латинській Америці та Вест-Індії, де навіть був радником гаїтянського імператора Сулука і раптово помер в 1856 р. в Гавані) та іншим мартиністом–ілюмінатом, англійцем німецького походження Фрідріхом Освальдом Енгельсом (1820–1895), автором езотеричного лібретто опери “Кола ді Ріенцо” (1840-1841) та окультної газети “Північна зоря”, пропагатором ідей ілюмінатів у середовищі англійських чартистів.

Вважається, що антицерковна позиція Вайсгаупта була породжена шоком, який виник внаслідок заборони в 1773 р. папою римським Климентом (під тиском монархічних урядів Франції, Іспанії та Португалії) ордену Ісуса (єзуїтів), ревним членом якого він був. В 1786 р. ілюмінати як агенти і симпатики Сполучених Штатів Америки були заборонені баварським урядом за підготовку скинення усіх європейських монархій і Ватікану. Багато ілюмінатів перейшло у просвітницьку організацію „Німецька Єдність” або емігрувало у північноамериканську католицьку колонію Віргінію (майбутній штат США Вірджінія), де заснували ложу, секції якої розкинулися по всіх інших штатах, а самі північноамериканські ілюмінати прийняли ім’я „якобінців”. Згідно з переданням, саме Адам Вайсгаупт був автором ескізу печатки США та піраміди зі „всевидячим оком”, Фенікса та прапора із 13 полос і 13 зірок.

В Йєльському університеті на поч. ХІХ ст. ілюмінати сформували секцію, відому як „Ложа Череп і Кістки”. До якої, зокрема, належать президенти США Дж. Буш-старший, Дж. Буш-молодший і В.Г. Тафт. Діяльність Ордену триває вже понад 170 років і храмовим ініціальним центром його є дивна садиба за назвою „Могила” (є підозра, що славнозвісний цикл „Лара Крофт: Розорювачка могил” демонструє для посвячених езотеричний рівень ініціальних обрядів). В своїй промові 4 липня 1812 р. ректор Гарвардського університету Джозеф Віллард відкрито звинуватив американських ілюмінатів-„якобінців” у тому, що вони стали причиною нової війни США з Англією на боці Наполеона.

Під час Громадянської війни у США „якобінці” виступили на боці Конфедерації, а в 1881 р. руками „народників” організували вбивство царя Олександра ІІ, який під час Громадянської війни відправив на допомогу Півночі величезний флот і цим зірвав плани „якобінців” щодо здійснення другої революції в США, а також підтримував „поміркованих” масонів типу банкіра Л. Ротшільда, через руки якого проходили всі російські залізничні позики.

Відомим масоном-ілюмінатом армії Конфедератів був бригадний генерал Альберт Пайк. Він був призначений Джузеппе Мадзіні главою всіх ілюмінатів США, видав у 1871 р. книгу „Мораль і догма” про масонський "шотландський" обряд.
В 1875 р. внаслідок загибелі під час грози кур’єра ілюмінатів з Франкфурта в Париж громадськості став доступний програмний документ ілюмінатів, відомий як „Новий Заповіт Сатани” („сатана” тут розуміється як противник існуючої християнської цивілізації), де визначалися основні шляхи до маніпуляції громадською свідомістю, а також створення лживих „відкритих” лож для обману істеблішменту.


Також на кінець ХІХ ст. дочірними ложами ілюмінатів стали ложі т.зв. турецьких "демне" ("перевертнів"), іудеїв-саббатіанців, які офіційно прийняли іслам, але зберігають обряди іудейської секти месії Саббатая Цві. Вихідцями з "денме", зокрема, були активісти молодотурецької організації "Єдність і Прогрес" та сам основоположник світської Туреччини Кемаль Ататюрк.


В кінці ХІХ ст. один з ілюмінатів-„якобінців” фінансист з Південної Африки Сесіль Родс проголошує свою мрію про грядуче створення Федерації народів всіх частин світу під єдиним урядуванням. Для цього створюється Фонд, який надає степендії для підтримання та виховання в необхідному дусі тисяч і тисяч талановитих молодих людей. Тільки у США серед них — державний секретар США Дін Раск, відомий економіст В.В. Ростов, сенатор і меценат Дж. У. Фулбрайт та величезна група високих державних чиновників та сенаторів, які заснували власні дочірні організації та фонди. Окрім того, найвідомішим степендіатом Фонду є ідеолог "празької весни" Давід Гольдштюкер, учнем і послідовником яког1о став колишній посол СРСР в Канаді та ідолог "перебудови" Олександр Яковлєв. До цього ж кола належить і міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров, який відкрито проголосив про створення "світового уряду" (США і Росія, виходячи з "нічийного" результату "холодної війни"). Зокрема, в Україні фулбрайтівським степендіатом є Юрій Андрухович, маючий один із основних впливів на духовність оточення та прихильників президента-банкіра Віктора Ющенка, затятого послідовника економіста-фабіанця Дж. Мейнарда Кейнса, автора доктрини „кінця невтручання” держави у вільне підприємництво (в одному ряду серед його палких послідовників – Беніто Андреа Муссоліні). Йшов на виборах Ющенко у єдиному блоці „Сила народу” з ніким іншим, як Соціалістичною партією ортодоксальногомарксиста Олександра Мороза (Сальвадор Альєнде, масон, 16-го ступеня, ініційований ложею Хірама № 65 і керівник місцевої чілійської ложі „Томас Моро”, світла пам’ять йому, досі у труні перевертається!).

Представник північноамериканських ілюмінатів банкір Бернард Барух внаслідок теракту агента балканського відділення ілюмінатів-„якобінців” „Чорна рука” Гаврила Принципа і розв’язаній через це першій світовій війні займає посаду Голови Комітету військової промисловості США і його статок збільшився з одного мільона до 200 млн. Долларів, а створений після війни в Швейцарії для виплати репарацій т.зв. Банк міжнародного валютного вирівнювання став приносити Ротшільдам величезні комісійні з конвертації валют. Аналогічно ставлениками ілюмінатів було нав’язано Німеччині карталь „ІГ Фарбен”, який став приносити гігантські прибутки як Ротшильдам, так і партнеру по картелю „Стандарт Ойл” (Рокфеллеру), а також таким монстрам капіталізму як „Дженерал Моторз” (Дж. П. Морган, через дочірні компанії „Форд” і „Опель”), ІТТ та „Джерерал електрік”.

Для безпосереднього впровадження ілюмінатських ідей було профінансовано Морганами та Рокфелерами і створено 21 липня 1921 р. Раду з міжнародних віднсин, а його органом став начебто „ліберальний” журнал „Foreign Affairs”. Серед засновників — майбутні Державі секретарі США Джон Фостер Даллес і Крістіен Гертер та директор ЦРУ Аллен Даллес, автори статуту Ліги Націй.

В червні 1991 р. у німецькому містечку Санд на зустрічі елітарного Більдербергського клубу Девід Рокфеллер заявив: „... Світ сьогодні більш досконалий і більш прихильний до створення єдиного світового урядування... Наднаціональна влада інтелектуальної еліти та світових банкірів більш приваблива, ніж право народів на самовизначення, котрого ми дотримувалися протягом віків” . З цією метою виступає геополітик Фр. Фукуяма з програмною декларацією апофеозу світовому ілюмінатству „Кінець історії”.
ПОБЕДА

Солнца волос осветит путь,
Я к зарницам иду опять.
Кирпичей растерзая муть
Приоткрой ледяную гладь.

Я к зарницам иду опять,
Меч звеня теребит асфальт.
Разбежалась по хатам рать
- Телевизор, семья, кровать.

Меч звеня теребит асфальт,
Город спит ожидая день.
Веря в то, что придёт зима
И укроет от солнца в тень.

Кирпичей растерзая муть,
Стены-гнёзда птенцов хранят.
Пережили старуху Смерть
Легионы шальных ребят.

Приоткрой ледяную гладь,
Из распущенных вновь волос.
В прорубь Прави идёт солдат -
Темноту победил мороз!

Игорь Могилёв,
3 января 2001


НОВЫЙ ДЕНЬ

Новый день рисует
Картину тотальной войны.
Твоё сердце пылает,
А глаза холодны.
В твоих глубинах
Затаился голодный зверь,
Что не ведает жалость
И не считает потерь.

Новый день вскрывает
Сущность людей.
Случайных знакомых
И лживых «друзей».
Он разносит в клочья
Сомнения и страх.
Скоро грянет ветер,
Что развеет прах!

Игорь Могилёв,
Лето 2003

ЭКСКЛЮЗИВ

Игоря Викторовича Дьякова мы знаем и ценим как публициста, автора множества правильных книг, издателя и редактора многих периодических изданий, политика и общественного деятеля.
А он ещё и поэт!
А как же? Тому, кто не пишет стихи в наших рядах делать нечего…
Специально для Последнего Часа Игорь Викторович подготовил большую подборку ранее не публиковавшихся стихов, с которыми мы с великим удовольствием ознакомим наших читателей.

Read more...Collapse )
Марс і Гефест: повернення історії
Гійом Фей (Guillaume Faye)


Дозвольте мені «археофутуристичну метафору» навколо вічного символу дерева, яке я порівнюю з ракетою (1). Та спочатку згадаймо суворе обличчя століття, що насувається .

ХХІ століття буде віком заліза і бур. Воно нічим не нагадуватиме гармонійні пророцтва, виголошені до 70-их років. Воно не буде глобальним селом, передбаченим Маршаллом Маклюеном у 1966, ні планетою мережі (network planet) Біла Гейтса, ні ліберальною світовою цивілізацією без історії, що керована описаною Френсісом Фукуямою «оонівською» державою. Це буде століття змагання народів та етнічних ідентичностей. І парадоксально, переможцями будуть ті народи, які залишаться вірними або повернуться до прабатьківських цінностей і реальностей, - біологічних, культурних, етнічних, соціальних, духовних, поєднуючи їх з технічною і науковою майстерністю. ХХІ століття буде часом, коли трагічна та хитка європейська прометеївська цивілізація здійснить метаморфозу, або пізнає власні безповоротні сутінки. Це буде вирішальне століття.

На Заході ХІХ і ХХ століття були часами віри в емансипацію від законів життя. Вважали, що ходячи на голові, можна впливати на Місяць. Очевидно, що ХХІ століття все поверне на свої місця і здійснить «повернення до реальності», можливо, у доволі болісний спосіб.
ХІХ і ХХ століття були свідками апогею буржуазного розуму, цього інтелектуального сифілісу, монструозної і деформованої фотокопії з поняття еліти. ХХІ століття - час бур, побачить спільне оновлення понять народу і аристократії. Буржуазна мрія зникає через розклад свої власних принципів і малодушних обіцянок, матеріалізм і споживацтво, тріумф транснаціонального капіталізму та індивідуалізму не привели до щастя, ні до безпеки, миру чи соціальної справедливості.
Давайте культивувати песимістичний оптимізм Фрідріха Ніцше. «Вже не існує жодного ладу, гідного порятунку, тому необхідно створювати новий», - писав П’єр Дрійо Ла Рошель (Pierre Drieu La Rochelle). Століття почалося з неприємностей? На всіх світлофорах червоне світло? Тим краще. Нам пророкували кінець історії після падіння СРСР? Ми присутні при її оглушливому, войовничому і архаїчному поверненні. Іслам відновлює свої завойовницькі війни. Американський імперіалізм зривається з ланцюга. Китай та Індія намагаються стати наддержавами і т.п. ХХІ століття розташовуватиметься під подвійним знаком Марса, бога війни, і Гефеста, бога-коваля зброї, володаря техніки і підземних вогнів.

До четвертого віку європейської цивілізаціїRead more...Collapse )


Who else is love?
pseudomonas me scripsit anno 2005


Who else is love?
pseudomonas me scripsit anno 2005

Latest Month

October 2019
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner