?

Log in

No account? Create an account

August 11th, 2006

Aug. 11th, 2006


ДА ВОСТРУБЯТ БЫЧЬИ РОГА В ДЕНЬ ИСКУПЛЕНИЯ!
ДА УДАВИТ ГАМАН ПОСЛЕДНЕГО ЗАХЛАНЦА!

Aug. 11th, 2006

ХТО СКАЗАЛ, ЧТО УКРАИНСКАЯ НАЦИЯ НЕ ФИЛОСОФИЧНА?!!
Поэзия есть истинное, совершенное знание, выговаривание главных смыслов бытия, она хранит эти главные смыслы и оберегает их во всей их первозданности.
И если Хайдеггер, доказывая это, опирается на опыт Гельдерлина, Рильке, Тракля, то у нас, есть целая вселенная постижения сути реальности в поэтическом слове: Шевченко, Франко, Леся Украина, Зеров, Маланюк, Ольжич, Стус...
Кроме того, и это может быть главное, поэзия — субъективное знание, мир, пережитый мной и никем другим. В чем величие Шевченка? В мощном индивидуально-личностном, экзистенциальном переживании реальности, близком тому, кому это родственно. Поэтому у нас есть любимые и нелюбимые поэты.
Поэтому у нас есть украинцы и малоросы.

Aug. 11th, 2006

УКРАИНА - ТРЕТЬЯ ХАЗАРИЯ


ВОЦАРЕНИЕ В КИЕВЕ ДОНЕЦКОГО БЕКА ЯНУКОВИЧА ПРИ ЦАРЕ-КАГАНЕ ЮЩЕНКО - это эпистемологическая катастрофа, гуманистическая идеология ценностей и морали Украины оказалась сломанной радикальным расширением картины мира Украины. Выборы 2004/2006 г. показали, что украинский гражданин - лишь маленький и ничтожный налогоплательщик посреди огромного и неизведаного пространства межклановых разборок. Это аналогично тому, как в 1169 г. войско московского князя Андрея Боголюбского, ворвавшись в Киев, учинило бесчинства и грабежи в центре христианской Руси, оставив чудовищную моральную травму в сознании современников...Территория Украины оказалась не "страной", а всего лишь транзитным коридором для газа и нефти... Крупные банки и политика приватизации укореняют абстрактную власть денег... Вместо Справедливости высшим авторитетом стала Власть...
А Истина вобще вынесена за скобки.

Утрата веры в будущее предопределит обращение в прошлое...

Оказавшись разгромленным иудейско-торгашеским Хазарским каганатом, северопричерноморская греческая цивилизация
выработала свой защитный механизм, достаточно тонкий и изощренный. ОНА КРЕСТИЛО РУСЬ, сделав её этаким "музеем без стен". Этим, с одной стороны, она «музеефицирует» себя, как бы выводя свои артефакты, нормы, образцы и образы из непосредственного потока реальности, где они уже не могут существовать как таковые, будучи скомпрометированными, тиражированными, лишенными подлинного «жизненного порыва», но как бы и консервируя их таким способом, придавая им «музейный статус». И фокус своего «самосознания», духа она переносит в этот музей — отсюда цитатность, компилятивность, «вторичность» Руси ("Третий Рим", "Новая Византия"), замещение в политике «Церкви» «цивилизацией», преобладание «готовых слов» в инструментарии художественной деятельности. Т.е. утверждается «мифориторический» тип культуры, то есть культуры с твердым фондом «готовых слов», готовых форм и смыслов, в которые отливался непосредственный жизненный опыт. Сами эти «готовые» слова, образы и модели, бывшие некогда одновременно и формой, и содержанием культуры, становились теперь только формой, арсеналом и даже просто декорацией.
С другой стороны, в ситуации активной и быстрой демократизации цивилизации, отвечая необходимости оставаться живой, действенной, всепроникающей, сама себя «адаптирует», научаясь использовать свои «музейные экспонаты» как рабочий материал, доступный и внятный самой широкой и разнородной аудитории потребителей. Рост числа носителей цивилизации (христианства) представлял собой «демократизацию» и аналогичным образом вызвал к жизни обслуживающее его тиражирование культурного достояния (книгописание, искусство миниатюры, строительство церквей).

НО НЕ БУДЕТ УКРАИНА "МУЗЕЕМ БЕЗ СТЕН" ВИЗАНТИИ ИЛИ ЕВРАЗИИ, как этого хочется Малеру и Дугину.
Её обратит в свою веру ...

Aug. 11th, 2006

МЫ - СЫНОВЬЯ ГРОМА, ДОЧЕРИ ВЕСНЫ !
(Ritual Front - Two Lightnigs)

Aug. 11th, 2006

Tеологический агностицизм имеет два проявления. Одно из них — это сомнение в существовании Бога, утверждение нерешаемости самого вопроса о его существовании. Другой вид теологического агностицизма предполагает, напротив, веру в реальность Бога, но обосновывает мысль о его непознаваемости, непостижимости, полагая, что знание своего невежества предпочтительнее невежественного знания.Эпиграфом к третьей части своего важнейшего философского трактата «Непостижимое» С.Л. Франк взял слова из трактата «О Божественных именах» (примерно V век н.э.), приписываемого Дионисию Ареопагиту: «Самое божественное знание Бога есть то, которое познается через неведение» Франк неоднократно ссылается на формулу Николая Кузанского, которого он называл своим единственным учителем философии: «Недостижимое достигается через посредство его недостижения». «Умудренное неведение» (docta ignorantia) Николая Кузанского Франк считал высшей мудростью. Продолжая традицию этих парадоксальных формулировок, Франк делает следующий вывод из своего философского исследования всеединства: «Непостижимое постигается через постижение его непостижимости» (Франк С.Л. Непостижимое // Франк С.Л. Сочинения. М.: «Правда», 1990. С. 559).

По суждению А.И. Введенского, «в природе, действительно, все можно объяснить без всякой помощи Бога, одними законами природы, — все, кроме существования природы и ее законов (Введенский А.И. Статьи по философии. СПб.: Издательство С.-Петербургского университета, 1996. С. 195).Поэтому теологический агностицизм может принимать эйнштейновскую парадоксальную форму: «Религиозность ученого состоит в восторженном преклонении перед гармонией законов природы (Einstein Albert. Comment je vois le monde. Paris, 1934. Р. 39).
И тогда следует вопрос, что называется «в лоб»: «Вы материалист или дуалист? Или пантеист?» И вот как на него отвечает академик: «Я думаю, что есть какой-то внутренний смысл в существовании Вселенной. Я… не знаю… пантеист, наверное… или нет. Это что-то другое. Но внутренний смысл, нематериальный, у Вселенной должен быть. Без этого скучно жить». Алесь Адамович выступает с таким предложением: «А вот если собрать ваши взгляды, Эйнштейна, других на эту проблему и создать религию ученых…» «Я думаю, что у каждого своя концепция. — Откликается А.Д. Сахаров на это предложение. — И эйнштейновская концепция никому не ясна до конца, он не очень на эту тему распространялся». Алесь Адамович напоминает слова создателя теории относительности: «Господь Бог изобретателен, но не коварен…» Однако, по мнению А.Д. Сахарова, «это не имело отношения к религии, скорее — к философии. В данном высказывании Господь Бог просто синоним природы. Думаю, что не надо место человека толковать антропоцентристски. Может или не может он стоять в центре Вселенной — человек сам должен доказать в дальнейшем. А пока по отношению к природе ведет себя очень плохо» (Сахаров А.Д. Тревога и надежда. 2-е изд. М.: «Интер-Версо», 1991. С. 323).
В конце своей нобелевской лекции в 1975 г. А.Д. Сахаров следующим образом обрисовал представляющуюся ему картину мироздания: «Тысячелетия назад человеческие племена проходили суровый отбор на выживаемость; и в этой борьбе было важно не только умение владеть дубинкой, но и способность к разуму, к сохранению традиций, способность к альтруистической взаимопомощи членов племени. Сегодня все человечество в целом держит подобный же экзамен. В бесконечном пространстве должны существовать многие цивилизации, в том числе более разумные, более «удачные», чем наша. Я защищаю также космологическую гипотезу, согласно которой космологическое развитие Вселенной повторяется в основных своих чертах бесконечное число раз. При этом другие цивилизации, в том числе более «удачные», должны существовать бесконечное число раз на «предыдущих» и «последующих» к нашему миру листах книги Вселенной. Но все это не должно умалить нашего священного стремления именно в этом мире, где мы, как вспышка во мраке, возникли на одно мгновение из черного небытия бессознательного существования материи, осуществить требования Разума и создать жизнь, достойную нас самих и смутно угадываемой нами Цели" (Там же. С. 163).

Aug. 11th, 2006

Касательно истории, оно проявляется в возникновении такого направления фантастики как альтернативная история. Она может быть как философски-публицистической (чему пример — поздние размышления Тойнби), так и художественной. В качестве примеров последней приведем произведения Э. Геворкяна («Темная гора») — где исторической развилкой оказывается иной итог Троянской войны; Л. Вершинина («Первый год Республики») — роман о судьбе России в случае победы декабристов; С. Лукьяненко (цикл романов «Искатели неба» — «Холодные берега», «Близится утро») — где описывается мир несколько другого христианства; Х. ван Зайчика (цикл романов «Плохих людей нет» /Евразийская симфония/ — «Дело жадного варвара», «Дело незалежных дервишей») — детективные истории, происходящие в Ордуси, стране объединенной России и Золотой Орды. Для альтернативной истории, с учетом знания реальных исторических фактов, характерно построение «иной» истории — того, «что было бы, если» бы история сложилась бы несколько иначе.
В качестве другого примера можно привести «литературоведческое» исследование Рустама Станиславовича Каца «История советской фантастики». В основу этой мистификации легло исследование того, какие процессы происходили бы в отечественной литературе, если бы ведущим направлением в искусстве был не соцреализм, а космическая фантастика. Монография выполнена по всем требованиям научного исследования. Рассматриваются основные тенденции несуществующего литературного процесса. Вся информация подтверждается ссылками. Должным образом прописаны персоналии воображаемых писателей.
__

Aug. 11th, 2006

Наш ответ Козлику на то, что литература не может и НЕ ДОЛЖНА учить нас, как жить:

Габриэля Гарсиа Маркеса спросили, почему в Латинской Америке "Сто лет одиночества" читают и перечитывабют люди любого уровня культуры и образования и по тиражам эта книга сопоставима только с Библией?

"Потому что мы ИЗУЧАЕМ свою литературу. Мы изучаем ее точно так же, как жители Европы несколько веков тому назад изучали лютеровский перевод Библии. Притом мы изучаем ее не как академический труд, а как РУКОВОДСТВО К ЖИЗНИ и осмыслению мира. Такие книги помогают нам глубже постичь смысл существования современного мира и нашей собственной жизни. Мы обращаемся к ним в поисках смысла бытия точно так же, как люди обращаются к Библии".

_________

Aug. 11th, 2006




http://gallart.narod.ru/about.html
"Les Chevaliers du Trone de la Galice Sacree"
CHEVALERIE D'INSTITUTIONS ET REGLES CATHOLIQUES ET ORTODOXES,
d'Union Independante et Traditionaliste

(CIRCO-UIT)

ПРО НАС / ABOUT US / UEBER UNS


Громадська ініціатива "Охоронці королівського мовчання" (Konigreich Galizien und Lodomerien) - є недержавною громадською ініціативою, що досліджує проблеми культурології, політології, філософії. Головними напрямами її діяльності є вивчення міжетнічних стосунків, проблем цивілізаційних розламів та адміністративних кордонів, формування європейської ідентичности та питань європейської інтеграції, сучасного політичного дискурсу.

"The Guards of Royal Silence" (The Galician and Lodomerian Royal)"Der Schutzsoldaten des koniglichen Schweigens" (Konigreich Galizien und Lodomerien)</font>


СУВЕРЕННИЙ ОРДЕН РИЦАРІВ СВ.ГАЛІСІЇ, ВОЛИНІ ТА БУКОВИНИ


ГЕНЕРАЛЬНИЙ КАПІТУЛ
Великий Магістр
Магістр (херренмайстер)
Великі Пріори
Регенти субпріорів
Президенти Національних Асоціацій
Командори
по 2 рицарі-лейтенанти від кожного пріорату

La Initiativa "Reggenti del Silenzio Reale"
Мистецтво є тільки наближенням до істинного минулого. Зникле у часі буття ми ніколи не зможемо відтворити у його повноті. Але саме бажання наблизитися до істини породжує надію, що в переліку глибинних засад людського єства вічним заповітом зберігається потреба Знання. Того знання, яке мешкає у сфері ідей, архетипів та міфів.
В одній з герметичних орденських систем ХVІІІ ст. є таємний блукаючий ступінь ієрархії під назвою "Охоронець королівського мовчання". Королівське мовчання - знак невизначеності витоків Державності, Династії, Влади. Охоронець - дослідник і ревнитель того знаку, традиціоналіст. Початок державності України також огорнутий королівським мовчанням: обмаль фактів, суперечлива хронологія, міфологізовані політичною кон'юктурою події. Кожна спроба заступити на варту королівського мовчання України вартує уваги, бо ще Платон казав: визначення "життя" і "спогадів" конгруентні.


Dear readers,
I have the pleasure to represent to you our magazine. "Gall'ART" is first of all, NGO, which units young Stanislau (and Galician and PreCarpathian) scientists, writers, translators and public figures; this is an interdisciplinary forum, where everybody can give his view about the modern situation and the future of Ukraine and Galicia, our culture and science.
We invite You to co-operation!

Aug. 11th, 2006

ПРИЗНАЧЕННЯ ЯНУКОВИЧА ПРЕМ'ЄРОМ У ПСИХОЛОГІЧНОМУ ПЛАНІ -
ТЕЖ САМЕ, ЩО Й ВИЗНАННЯ ДЕ ГОЛЛЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ АЛЖИРУ.


БІДА В ТОМУ, ЩО СВІЙ АЛЖИР МИ НЕ ЗАЛИШАЄМО НАПРИЗВОЛЯЩЕ,
А ЗМУШЕНІ НЕСТИ В СОБІ.


ЯК ВІДОМО, ЧЕРЕЗ РІК ПІСЛЯ ЗДОБУТТЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
АЛЖИРСЬКІ ВЕТЕРАНИ ПАРТИЗАНСЬКОЇ ВІЙНИ (моджахеди) ПРОТАРАНИЛИ ТАНКАМИ ПАЛАЦ ПРЕЗИДЕНТА БЕН БЕЛЛИ.

Aug. 11th, 2006

31 октября 1517 г. - начало Реформации в Германии
24 июня 1717 г. - открытие Великой ложи масонов Англии
7 ноября 1917 г. - большевистский переворот в Москве

1612 - первое падение Москвы
1812 - второе падение Москвы
2012 - третье и окончательное .... :)

1769 - рождение Наполеона Бонапарта
1869 - рождение Карла Ясперса
1969 - рождение Олега Гуцуляка :)
"Справжні шотландці" — це посвячені у створений впротивагу "Мемфіс-Міцраїм" істинний "Шотландський чин" (невірна назва — "Червоне масонство" дана саме членами "Мемфіс-Міцраїм", які самі використовували блакитний колір; екзотерична назва — "Пріорат Сіону (Сіонське аббатство)", за Жаном Робеном та Деном Брауном; "Орден Істини Троянди і Хреста (розенкрейцери)", за Р. Леєм, Г. Лінкольном та М. Бейджентом ; "Орден Сонця, або Геродона, або Кварти", за Клодом Грасе д'Орсе та за Жаном Парвулеско; питання, чи слід його ототожнювати з масонською місіонерською організацією "Quatuor Colonalis" залишається відкритим; в деяких джерелах є свідчення про назви "Амалія (Амелія)", "Ана Флора", "Джадд"). Назва "шотландський" в даному випадку є "екзотеричною" (для непосвячених), оскільки насправді походить не від самоназви "скотти" — "шотландці", а від дв.-англ. scytta "охороняти" і правильною назвою є "Скіттанський чин".
Сам Орден складається з Внутрішнього і Зовнішнього кола посвячених, і саме Зовнішнє коло іменується "Пріорат Сіону (Сіонське аббатство)", а "... його Великим магістром з 1918 по 1963 р., тобто до самої своєї смерті, був Жан Кокто. В 1981 р. Великим магістром ордена був обраний П’єр Плантар де Сен-Клер... (склав повноваження в 1984 р.; носить прізвисько начебто врятованого останнього меровінгзького короля Сігіберта IV "Плантард" — "Полум’яний пагінець", — О.Г.). В 1979 р. ... Великим магістром був впливовий французький беллетрист і клерикал, аббат Франсуа Дюко-Бурже,... (який, проте) обирався "неповним кворумом" і потім зняв свою кандидатуру (був в 1947-1961 рр. магістром-капеланом Мальтійського ордену, — О.Г.)... після смерті Кокто в 1963 р. влада в ордені перейшла в руки триумвірату, в склад якого входили Гейлорд Фріман (відомий американський банкір, попечитель Еспенівського інституту гуманітарних досліджень, — О.Г.), П’єр Плантар і Антоніо Мерцаджора... Асоціація, названа орденом Пріорат Сіону, дійсно існувала в 1956 р. у Франції і мала на меті дещо специфічні цілі. Вона діяла відкрито, була зареєстрована в "Офіційному журналі" і безслідно зникла після подій у Франції в 1958 р., коли Плантар де Сен-Клер зайняв пост генерального секретаря комітету громадської безпеки. Ця нова організація, що виникла в 1956 р., відображала внутрішню кризу в колі шанованого ордену Sionis Prioratus, основаного близько 1099 р. в Ієрусалимі. До її (нової організації, — О.Г.) створення призвели реформи, проведені Жаном Кокто в 1955 р., які передюбачали відмову членів ордену від принципу анонімності (з метою більшої відповідальності членів ордену до своєї діяльності, — О.Г.)... в період, коли Великим магістром ордену був Жан Кокто, а маршал Жюен і Андре Мальро були "хрестоносцями" (його заступниками, — О.Г.). Після смерті Кокто в 1963 р. і маршала Жюена в 1967 р. чисельність французького контингенту (членів Пріорату, — О.Г.) скоротилася до сорока трьох чоловік. Саме в той час на вимогу генерала де Голля ... П’єр Плантар де Сен-Клер був підвищений до рангу "хрестоносця"...Всього у ордені було три "хрестоносці", за котрими йшло дев’ять "командорів" — ієрархів третього рангу... 19 липня 1116 р. орден Сіону вперше згадується в офіційних хартіях і документах. Ми (М. Бейджент, Р. Лі, Г. Лінкольн, — О.Г.) знайшли грамоту, датовану 1152 р., на якій стоїть печатка французького короля Людовіка VIII, котрий подарував орденові його першу крупну резиденцію в Європі, розташовану в Орленані. Крім того. Ми знайшли трохи пізнішу грамоту, датовану 1178 р. і завірену печаткою папи Олександра ІІІ, в котрій підтверджується законність володінь ордену не тільки на Святій землі, але й у Франції, Іспанії і ... в Неаполі, калабрії, Ломбардії і на острові Сицилія..."Так, наприклад, у переліку акцій ордену постійно фігурує сімейство, предком якого був якийсь Жан де Гісор, котрий був у родинних звязках з Гуго Пайєнським — першим Великим магістром ордену тамплієрів. Особливу роль в історії ордену Сіону ... відіграв рід графів де Сен-Клер... Потім, в документі, датованому 1619 р., говориться, що Пріорат зазнав невдоволення з боку короля Франції Людовіка ХІІІ, який відібрав у нього давню резиденцію в Орлеані і передав її єзуїтам.. Після цього Пріорат Сіону практично знмикає зі сторінок історичних хронік і з’являється знову тільки в 1956 р.... .
Цікавим фактом є те, що в часі нацистської окупації Франції орден використовувся англо-американською розвідкою (контакт було встановлено англійським членом ордену — бароном Гліном Мейсоном Блекфордом, головою ради директорів "Гардіан Ешуранс", який вступив в організацію під час своєї служби в Палестині в корпусі генерала Алленбі за першої світової війни, в 1922-1940 рр. він був депутатом парламенту від партії консерваторів, в часі другої світової війни був командиром корпусу ополчення і безпосередньо підпорядковувався начальнику Служби спеціального призначення (SOE) графу Селборну, а курирування операцією випало високопоставленому співробітнику SOE Ролану Мальро, братові відомого письменника Андре Мальро, який в 1947 р. рганізував таємну організацію з ветеранів SOE у Франції — RPF, яка в 1958 р. перетворена була в Асоціацію в підтримку де Голля (надалі — партія Об’єднання за підтримку Республіки), і безпосередньо узгоджувала свою діяльність з голлістським Комітетом громадської безпеки, генкеральним секретарем якого був П’єр Плантар; кодовою назвою операції було "Голова у хмарах"). Члени ордену зобов’язані були видавати себе за колаборантів ("принцип Джільди"), але жодним чином не вступати в контакт з рухом Опору ("макі"), щоб не потрапила інформація в руки гестапо через викритих агентів "Свобідної Франції".
Зокрема, П’єр Плантар видавав "провішистський" традиціоналістський журнал "Vaincre: Pour une jeune chevalerie" ("Перемагати: Для молодого рицарства"), "... в журналі було багато розмов про Атлантиду. Немало уваги приділялося древній кельтській "традиції мудрості" і міфічним темам і образам, в яких вони існували. Були і ліберальні розмірковування з неозороастрійської теософії, про тібетських посвячених і заповітних містах у Гімалаях. Зрештою, "Vaincre" претендував на роль органу специфічної організації, або ордену Альфа Галати (виділення наше, — О.Г.)... Альфа Галати були зареєстровані у французькому "Офіційному журналі" 27 грудня 1937 р... члени Альфа Галатів (серед них — традиціоналістський дослідник Робер Амаду, який пізніше став "ренегатом" — членом паризької ложі "Мемфіс-Міцраїм", антимасонський журналіст Анрі Костон, правий публіцист Луї Ле Фур, авіатор Жан Мермо, поет і езотерик Габріель Трарійо д’Егмонт, німець Ганс Адольф фон Мольтке, посол Рейху в Іспанії, який був у родинних та близьких стосунках з організатором замаху на Гітлера графом Клаусом фон Штауффенбергом та лідером громадянського руху Опору нацизму графом Гельмутом Якобом фон Мольтке, — О.Г.) поділялися на дві основні групи: "легіон" і "фаланга". Роль "легіона" не була конкретизована. Зато функцією "фаланги", як вважалося, були філософські дослідження та підготовка майбутніх рицарів. Цікаво відзначити, що згідно зі статутом ордену, переданому в 1956 р. в префектуру поліції в Анненмассі, Пріорат Сіону теж поділяється на дві основні групи: "легіон" і "фалангу"... Перша з них "продовжує апостольське служіння". Друга виконує функцію "стражів традиції". Згідно статуту орден складається з дев’яти градусів, представники кожного з яких носять титул рицарів... 21 вересня (1942 р.) П’єр де Франс-Плантар (головний редактор журналу, псевдонім П’єра Плантара, — О.Г.) ... був обраний Великим магістром Альфа Галатів" . В 1956-59 рр. орден видавав під редакторством П’єра Плантара журнал "CIRCUIT" ("Chevalerie d’Institutions et Regles Catholiques, d'Union Independante et Traditionaliste"), в якому висвітлювалися ті ж проблеми, що і в "Vaincre". І якщо в першому пропагувалася ідея "Сполучених Штатів Європи (або Заходу), то в новому журналі говорилося про "Афро-Європейське співтовариство".
Іншими словами, відомо громадськості лише про французьке відділення ("Альфа-Галати") міжнародної організації "Пріорат Сіону". Деякі дані свідчать про існування відділення Пріоратів Сіону в Швейцарії, яке очолює Антоніо Цапеллі, але воно утворилося врезультаті чисельних відколів від Мальтійського ордену і зазвичай трактується як "неотамплієрська" організація, в яку приймають і де проходять "фільтрацію" члени інших різноманітних таємних організацій та масонських лож.

Latest Month

October 2019
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner