?

Log in

No account? Create an account

August 18th, 2006

ПРІОРАТ СІОНУ

на думку М. Бейджента, Р. Лі та Г. Лінкольна, після краху тамплієрів “скарбом Соломона” заволоділа не католицька церква, а “внутрішній” (“езотеричний” стосовно до зовнішніх, “екзотеричних”, орденів тамплієрів та “Товариства Підтримки Веселої Науки (La Gaie Science)”, тобто трубадурів) орден. Вважають, що це — “Сіонська община” (Prieure de Sion; він же – “Орден Богоматері Сіону”, або “Ормус”, від франц. orme “в’яз, die Ulme”, що, на наш погляд, є “екзотеричною” назвою “езотеричного” грец. ormos “якір”, “рятівник”; пор.: “якір” був гербом батька Парцифаля анжуйського короля Гамурета “як символ плавань, мандрів та стійкості серед випробувань” ), мета якого – відновлення на престолі династії Меровінгів. А саме: після вбивства короля Австразії Дагоберта ІІ 23 грудня 679 р., начебто, його син Сігіберт IV був врятований святою Ірміною і переховувався як герцог Резесу та граф де Реде (стара назва Ренн-ле-Шато) під іменем Плантард — "Полум’яний відросток".
Але якщо дійсно неможна говорити про те, що прямий королівський рід Меровіногів був врятований реально (див.: ), проте заперечувати те, що таке уявлення могло побутувати та надихати його послідовників неможливо.

Окрім того, істориків досі ставить в тупик факт прийняття польським королем Мєшко-Мечиславом Пястом з Гнєзно (Gnesen) після хрещення меровінгського імені Дагоберт та одруження з дочкою чеського короля Болеслава І Дубравою. Також за легендою, наведеною у Хроніці Адемара де Шабанна, імператор Оттон подарував сину Мєшка-Дагоберта Болеславові золотий трон Карла Великого, начебто, знайдений в 997 р. в могилі останнього в Аахені після поїздки імператора в Гнєзно, що дало підстави нащадкам Мєшка іменуватися "цісарем". Також цікавим є той факт, що францисканський монах, доктор теології та генерал Товариства з викуплення невільників Войцех Демболенцький видав у 1633 р. у Варшаві книгу про права Польського (Скіфського) королівства, де говориться про перенесення предком Поляхом „трону світу” з гір Лівану в Польщу і що грядуть часи, коли трон польським, або аквілонським, королем, після перемоги над турками, знову буде повернутий в Сірію, а над всім світом розпростре свої крила геральдичний „білий орел”. Окрім того, в часі правління династії Попелів на свято "постриження хлопчика" Земовита, прадіда Мєшка і сина Пяста, власне потрапили два прочанина з місії Кирила та Мефодія, про що оповідає Галл Анонім, і можливо, що серед прочан був архієпископ Моравії Горазд, наступник Мефодія, оскільки в часі правління Моймира ІІ південь Польщі з Краковом належав Моравії, і ця легенда, як на нас, легітимізує "таємного короля" Польщі, як колись Давид був таємно помазаний на царство ще за життя живого царя Саула.

Підтверджує цю нашу позицію сам автор епосу про Грааль Вольфрам фон Ешенбах. У своїй останній поемі "Виллехальм" ("Willehalm"), що присвячена Гілльєму де Желлону, меровінгському за походженням главі маленького князівства біля Піренеїв. У ній він прилучений до сімейства Грааля і, єдиний з усіх персонажів поеми, може бути ідентифікований в історичному ракурсі. І зокрема Вольфрам фон Ешенбах у своїх творах показує себе на диво точним. В даному випадку, як здається, він посилається на декількох реальних осіб, а не міфічних або вигаданих, на «сім’ю”, існуючу в дійсності довкола Гілльєма де Желона.

СІОН І САКРАЛЬНА ІСТИНА

Інші дослідники вважають, проте, що мета ордена Сіону не так відновлення на престолі Меровінгів, як місія збереження певної Сакральної Істини, або, навіть, іудеофільська політика (саме їм приписується авторство «Протоколів Сіонських мудреців»; вважається, що значною перемогою цієї «іудеофільської політики» було визнання Папським Престолом метафізичної єдності традицій іудаїзму та християнства, в той час, як за ісламом визнається тільки, що його послідовники — лишень «ті, котрі вважають, що дотримуються віри Авраама», тобто Ібрагіма). Опоненти зауважують, що саме про них говориться у Об'явленні Іоанна: "... але вони не іудеї, а збіговисько сатанинське" (2:9), "з сатанинського збіговиська, з тих, які говорять про себе, що вони іудеї, але не є ними" (3:9), адже гербом столиці Меровінгів Стене було зображення голови Сатани ("бога з ріжками"). Це, начебто, натякає на "нелюдське" походження династії — Меровей народився після того, як його матір було визволено з печери чудовиська, за Жераром де Седом ("La Race Fauleuse", 1973), або ж "... Меровінги — це нащадки змішаних шлюбів між деякими знатними древніми ізраїльськими родами і расою позаземних прибульців із Сіріусу"[i]. Прославлена волосатість Меровінгів, начебто, пов'язана не скільки з магічністю волосся (пор. із біблійним Самсоном), а з тим, що вони приховували певну характерну особливість черепу представників династії (як от ріжки анатолійського царя Мідаса).

Проте на думку інших Меровінги походять безпосередньо від Сина Вдови — сина Сари, дочки Ісуса та Марії Магдалини[ii]. "... "...Згадаємо хоча б про один роман, в якому виводиться образ Магдалини в якостыі коханоі Ісуса — це "Магдалина" Кароліни Слоте. А Ліз Грін ... створила генеалогічне дерево нащадків Ісуса, описане нею в опублікованому в 1980 р. романі про Нострадамуса — "Мріючий про Вино"..."[iii].

До вузької “Сіонської общини” належали роди герцогів та графів Бульонських, Бланшфор, Жізор, Сен-Клер (Сінклер), Монтескью, Монпеза, Лузіньян, Плантар, Габсбург-Лотарінгські та інші. Осередком “Общини” було єрусалимське аббатство Нотр-Дам-дю-Мон-де-Сіон. Титулом великого магістра було “навігатор”, а іменем – Іоанн (начебто, під іменем Іоанн ХХІІІ Анджело Ронкаллі був одночасно навігатором і римським папою, автор енцикліки про дорогоцінну кров Христову 1960 р. та ініціатор ІІ Ватіканського Собору)[iv]. Також, начебто, двадцять третім за рахунком "навігатором" ордену був письменник-сорреаліст і пропагатор опіуму Жан Кокто.

Було навіть запропоновано, не без підстав, версію про те, що справжня мета експедиції Колумба до Індії — перенесення на Схід, врятування від католицької інквізиції Грааля. Начебто саме така місія була покладена на баска Хуана де ла Коса, власника четвертого корабля експедиції — каракки "Гальєги" (при офіційних трьох каравеллах — "Нінья", "Пінта" та "Санта-Марія", і що саме остання була перейменована з "Гальєги", четвертий корабель згадується в листі посланника неаполітанського короля в Барселоні, виявленому в архіві Модени) та двох єретиків-болгар — безіменного та Драгана Паламарова[v].

Коли ж “екзотерики”-тамплієри намагалися заволодіти Сакральною Істиною, їх через посередництво катара-перебіжчика Ескью де Флуарана “здають” світській владі. Формуються нові “зовнішні” ордени (як от розенкрейцери[vi], ілюмінати, масони, «Світліший Орден суворого дотримання заповітів» — “нові тамплієри”[vii], “Двір і Орден Дракона” – «апостоли Меровея», «Церква Ісуса Христа святих останніх днів» – «мормони») які, якщо підходять до забороненої для них межі, або “розпускаються” (ліквідовуються), або ж вдатно спрямовуються у зовсім протилежну від Істини сторону. вважається, наприклад, що такою структурою, що вийшла занадто далеко за межі дозволеного, були альбігойці, що перетворилися в самостійну церкву катарів від союзу з балканськими маніхеями – богумилами (доктрина чітко викладена в 1165 р. під час диспуту в м. Ломбер, що біля Альби, Сікардом, Селлерьє та Олів'є: визнання тільки Нового Завіту і Псалтиря, все видиме, матеріальне створене Люцибелом-Яхве, богом Старого Завіту; Ісус не міг зцілювати від тілесних страждань, бо, начебто, вважав тіло перепоною до звільнення душі, а отже його чудеса нереальні; протистояння між Добром і Злом не вічне, в кінці світу Люцибел буде переможений Богом і той розкається і як блудний син повернеться до свого Творця, а всі душі людей стануть ангелами, вічного осудження не буде, бо воно несумісне з абсолютною Любов'ю; Божа Матір і Хрест — вигадки невігласів, Таїнства нічого не варті; оскільки в маніхеїв існує доктрина переселення душ, то смерть не розглядається порятунком, спастися можна тільки вбивши в собі всі бажання — зненавидіти життя, а для цього треба всіляко отруювати його собі і для інших, схвалювався найбрудніший розврат, брехня, лжесвідчення, зрада)... Щоправда, інші дослідники вважають навпаки, що лише половина альбігойців стала катарами (вперше згадується в 911 р., коли вчитель реймської школи Герберт, вступаючи в сан архієпископа, змушений дати клятву, що не розділяє вчення катарів), решта ж дотримувалися «протопротестантської доктрини». Крім того, як на нас, відбулося "народноетимологчіне випрямлення" в "катарів" — "чистих" (в Євангелії від Св. Іоанна: "Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті", 15:3) з первинного передроманського *kataro- "Bach, Wassergreben", що дало в інших мовах: рум. codreana "Schonheitsgottin", іллір. *codr- > рум. codru "foret", албан. kodre "Hugel, пагорб".

[i] Уилсон Р.А. Моя жизнь после смерти (Космический триггер, том 3) / Переев. с англ. — К.: Янус, 2001. — С.57.
[ii] Уилсон Р.А. Моя жизнь после смерти (Космический триггер, том 3) / Переев. с англ. — К.: Янус, 2001. — С.98.
[iii] Бейджент М., Ли Р., Линкольн Г. Мессианское наследие / Пер. с англ. — М.: Эксмо, 2005. — С.40.
[iv] Бейджент М., Лей Р., Линкольн Г. Святая кровь и святой Грааль: Отрывки/ Пер. с англ. // Золотой грифон: Новое Евразийское Обозрение. – 2002. — №2. – С. 6 – 28.
[v] Зинько Ф. По следам Колумба // На суше и на море, 1990: Повести. Рассказы. Очерки. Статьи / Сост. Б.Т. Воробьев и др. — М.: Мысль, 1991. — С. 452.
[vi] Андрез И. Химическая свадьба Христиана Розенкранца в году 1459 / Пер. с нем. А. Ярина, В. Микушевича. — М.: Энигма, 2003. — 304 с.
[vii] Орден российских тамплиеров: В 2—х тт. / Публ., вступ.ст., коммент., указ. А.Л. Никитина. — М.: Минувшее, 2003. — Т.1. Документы. 1922-1930 гг. — 414 с.; Т.2. Документы. 1930—1944 гг. — 376 с.

ГЕНОН І СІОН

Проте нам слід погодитися з О. Дугіним, що метафізичні та ініціальні центри і ордени ніколи не влаштовані на зразок звичайних профанічних товариств або соціально-політичних структур. Більш вірним буде визначити «Пріорат Сіону» як умовну, конвенціальну узагальнену назву іудейсько-семітського «конспірологічного полюсу», котрий намагається реалізувати на різноманітних рівнях «антропологічний максималізм» щодо Христа, заперечений християнською ортодоксією, починаючи від єресей ебіонітів, аріан і до несторіан.

Власне це “езотеричне братство”, на думку Р. Генона, “фільтрувало” інформацію про Грааль для екзотеричного (зовнішнього) кола: “... Схоже, мова йде про раптову появу чогось такого, чому ми не можемо навіть спробувати дати точне визначення; це щось появилося неочікувано і настільки ж неочікувано повернулося у тінь”. І далі: “... Якщо за спинами співців Грааля стояла якась організація посвячених, вона могла постійно керувати ними так, що вони про це навіть не здогадувалися; можливо, деякі з її членів повідомляли поетам деталі сюжету, щоб ті втілювали їх у своїх творах, і деталі ці посередництвом навіювання або ж іншого впливу гіпнотичного чину, менш відчутного, однак не менш реального і ефективного”.
Вітаю!

По можливості закайчайте максимум з цього списку.
Розсилаю всім друзям-патріотам зі швидким трафіком,
бо інакше скачати нереально.
--------------------------------------------
ДОКУМЕНТАЛЬНІ ФІЛЬМИ
ХУДОЖНІ ФІЛЬМИ
МУЗИЧНІ КЛІПИ
АУДІО ЗАПИСИ
--------------------------------------------

Read more...Collapse )

Latest Month

October 2019
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner