October 30th, 2006

Я Африка

З моєї старої статті

Ряд психоетнологів вважає, що “…глибинним джерелом індивідуалізму українського селянства є спільність української та індійської протокультури, яка обумовлює формування інтровертного типу особистості, схильного більш до індивідуальних форм співжиття. У подальшому, з прийняттям елліно-візантійської православної версії християнства, орієнтованої на екзистенціальний індивідуалізм “внутрішньої людини”, інтровертний тип особи, що прагне до самозаглибленого спокою, лише збагачується новим релігійно-світоглядним сприйняттям дійсності” [26, с.86]. "Індуський психотип" визначається відсутністю історичної свідомості, наявності емоційної повноти, слабкості сили волі, відчуває ненависть до обмеження способу життя, любить незалежність, що надає індивідові аграрна культура [45, с.26,36]. Індус типову смутну монотонність буття природи відкриває в собі і через себе, внаслідок чого покірність та смирення можуть часом обертатися анархічною впертістю (в протистоянні смутній монотонності) та відмові від емоцій, що приводить до міцної опори на традицію та тонкого історичного відчуття [45, с.121 - 122].

М. Розумний в аналогічному дусі зауважує, що українці — “природні буддисти”, що знаходять порятунок не в “катарсисі”, а в “каталепсії”: “…Стороння спостережливість та індиферентність – це реакція безсилої перед світом і перед собою людини” [30, с.48]. Деякі дослідники власне буддиським впливом пояснюють наявність позиції “дх'яні-мудра” на популярних в українському народі (ХV–ХІХ стт.) “народних картинах” козака Мамая з кобзою (тільки з другої половини ХІХ ст. цей іконічний символ на стінах селянських хат змінює образ “Великого Кобзаря” — Тараса Шевченка) [5]. Думається, що тут причина не в “індійських” чи “монгольських” впливах (начебто територію України “патрулювали” приналежні до Золотої (Синьої) Орди буддисти–уйгури, прозвані місцевим населенням “чири-киси” — “люди армії”, що в народній вимові набуло вигляду “черкаси”), а в іншому: “…Народ зберігає, сам того не розуміючи, залишки стародавніх традицій, що сягають … “передісторії”, він виконує у певному сенсі функцію більш або менш “підсвідомої” колективної пам'яті, зміст котрої, зовсім очевидно, прийшло звідкись ще” (Рене Генон) [Цит.за: 6, с.45]. Ці субісторичні факти (субстанцію) в історії етносу іспанський філософ М. де Унамуно-і-Хуго назвав “інтраісторія”, в той час як історичні факти є лише їх наслідком. Вони непроникні для розуму, але відкриваються життєвому почуттю та фантазії: “…Тож не випавдково, - резюмує С. Кримський, - в авангардному мистецтві П. Пікассо несподівано для нього самого виникають паралелі з мистецтвом зачаклованих оленів Оріньяку, в символізмі поезії С. Маларме розкривається догомерівська поетика Вед, а у блуканнях героя Дж. Джойса вулицями Дубліна проступають схеми подорожей предків (- “тотемів”, — авт.) у міфології австралійських аборигенів…” [15, с.76]. Але якщо одні дослідники мають на увазі не якісь “духовні гени”, а певні тенденції, які в різні епохи реалізуються образами [15, с.78], то інші, навпаки, настоюють на “етнічному праспадкові”, своєрідному “суперфакторі” — “духовній расі”, “наборі базових етнічних архетипів” тощо. Останній розглядається як щось незмінне, неминуче, як “доля” певного етносу, і відповідно – слід лише з ним “узгодитися”, увійти в “резонанс”.

Відповідно, програма порятунку для всієї нації інтровертами пропонується у напрямку містичного звернення до глибин власної душі, занурення людини в себе, щоб у внутрішньому прийти до прозріння, знайти єднання з природою (нірваною, Богом, Всеохоплюючим, Єдиним “Я” – Атманом) без відчуття простору та часу.

“Буддисько–інтровертному” світосприйняттю протистоїть “екстравертний містицизм” (за В.Т. Стейсом, автором “Містицизму та філософії”, Лондон, 1960), де активна діяльність особи спрямована назовні (ad extra) — на утвердження особистості у соціумі та природі, та навіть, на постання “над” ними. “Екстравертний містицизм” характеризується такими моментами як: 1) всі феноменальні об'єкти сприймаються як щось єдине, вони зберігають якісь феноменальні признаки, але при цьому сприймаються як тотожні або як закорінені у перебуваючій в їх основі єдності; 2) світ, що сприймається, постає як живий, свідомий або як закорінений у всеохоплюючому житті та свідомості [11, с.129, 131-132].

Власне етнопсихологи відносять інтровертність до т.зв. “азіатського первня (кореня)” того чи іншого етнонаціонального характеру (ментальності), а “екстравертність” – до “європейського” [9, с.83]. Але як тоді бути з японською моделлю світосприйняття, яку відносить О. Шелестова [39] до “неантропоцентричного (екстравертованого) гуманізму”? Тут слід констатувати, що, виходячи з дихотомії М. Арнольда (автор “Культура та анархія”, 1869) та О. Шпенглера (автора “Занепаду Європи”, 1918-1922) “місто — село”, “цивілізація — культура”, можна було б говорити слідом за В. Пахаренком [25, с.11] про те, що перша є носієм екстравертного психологічного типу, а друга — інтровертного, а саме: “…У культурної людини енергія спрямована всередину, у цивілізованої – назовні” [40, с.54].

Можливо, що українські націоналісти Резистансу 20-50-х рр. ХХ ст саме “спеціально” культивували екстравертованість з метою вивести інтровертну українську ментальність на “нові перспективи”: “…Така спрямованість космологічного пошуку найбільш характерна для консерватизму (І. Мірчук, В. Липинський) та націоналізму (З. Коссак, О. Бабій, Д. Віконська). На інтуїтивно-обазному рівні такий тип мислення набуває форми споріднення з природою і прагнення осягнути її гармонію. Витворюється своєрідний світогляд … ідея живого Всесвіту, з котрим людина може й повинна жити у гармонії і який для людини ототожнюється з навколишньою природою… Утверджується ідея організмічності” [8, с.8]. Це ж визначав і Ю. Бойко: “…Націоналізм шукає гармонії світу і гармонії людини в ньому, шукає втраченої від геленістичних часів синтетичної мудрости. Клясицизм Ольжича, Маланюкові шукання візії, в якій єднались би правічна гелленістична традиція української культури із римською державною бронзою, не є випадковими, а виражають спроби внутрішньою істотою інстинкту, інтуїції схопити єство світу, що має прийти. Всі основні складники розуміння дійсности переоцінюються, найпильніше переглядаються. Людина … стає в центрі уваги. Всі елементи її душі важливі, але йдеться про реабілітацію тих, значення яких перекреслив матеріалістичний вік ХІХ-ий” [Цит.за: 22, с.138].


http://www.goutsoullac.narod.ru/kurs/02.htm
Я Африка

(no subject)





В клубе-кафе "Гаудеамус" состоялась Naight-party, посвященная незабвенному и прекрасному творчеству носительницы подлинного нордического духа норвежской певицы
LIV KRISTINE ESPENAES KRULL.
Присутствующие фаны её твочества с удовольствием ознакомились с её сольным альбомом
"ENTER MY RELIGION",
добравшимся таки к предгорьям Карпат, а также с альбомом группы
"Leaves' Eyes"
http://www.leaveseyes.com/
"LEGEND LAND",
где певица выступает в качестве вокалистки.


i met you in a hidden yard i held your hand for a second time you kissed
my lips and what i felt was the blossom of a rose it didn't rain the times you
cried you left a sea of a million tears and i took a deep breath and all i won
was a second and one tear enter my religion i have found our path there's
a handful of surprises cause i discovered a heaven for us i told you i'm so
glad you came i held your fate in my palms you turned around and what i
saw was the prophecy of my life