?

Log in

No account? Create an account

January 29th, 2007

ПЕРВІСНІ ПСИХОТИКИ

ТУТ Я ПИСАВ ЛЕКЦІЮ З ІСТОРІЇ МИСТЕЦТВА І ОСЬ ЩО ПСИХОЛОГІЧНЕ ВИЙШЛО:

Найвідоміші форми культури, що склалися в палеоліті і пізніший їх розвиток під час неолітичної революії уже містили в собі передумови для виникнення сучасної цивілізації. Тому визначний антрополог К. Леві-Стросс мав рацію, коли писав про "неолітичний парадокс", який полягав у тому, що ці передумови були реалізовані тільки через десять тисячоліть. Між появою гончарного кола і винайдення парового котла в принципі мав би минути інтервал часу, подібний до того, який відокремлює паровий котел від атомної електростанції. Оглядаючись назад, ми бачимо, що людство протягом тисячоліть тупцювало на одному місці.

Ба, більше того! Від самої своєї появи людина повинна була б спрямовувати свою діяльність на досягнення прямої користі для себе. Тільки так можна забезпечити стратегію людського вижавання, жива істота покликана, здавалося б, пристосуватися до природного оточення, оволодіим практичними навиками і тоді її поведінка буде максимально ефективною. Проте найновіші дослідження заперечують таке уявлення. Людина, як виявляється, менш за все турбується тим, щоб наблизитися до природи. В певному сенсі вона віддавна прагне мов би віддалитися від неї. Тобто, первісна людина не розуміла своєї вигоди! Яка користь з цих наскельних малюнків? Замість того, щоб успішно адаптуватися до зовнішнього світу, вона, навпаки, демонструвала свою непристосованість до природи, до її законів.

Архаїчна людина швидше за все проявляла як шукач смислів, творець видінь, ніж як homo faber. Aмериканський культуролог Т. Роззак ("Незавершена людина: Форпост епохи Водолія і еволюція свідомості") стверджує: до початку палеолітичної ери панувала інша - паеотаумічна (від двох слів - "древній" і "гідна подиву"). Ще не було ніяких знарядь праці, але вже була магія. Містичні співи і танці складали сутність людської природи і визначали її призначення ще до того, як перший камінь був обтесаний для сокири. Ось контури цього архаїчного життя: спочатку містичні видіння, потім знаряддя, сопілка і барабан замість колеса, священний вогонь, а потім вогонь для приготування їжі, поклоніння зорям ще до того, як зявився календар. Іншими словами, молитовно-восторжене сприйняття життя впротивагу однобічному практицизмові палеолІтичної ери.

Розгадку цього парадоксу дає дослідження ролі ритуалу у примітивних племен. Великий психіатр С.П. Давиденков, що присвятив цій праці спеціальну монографію ("Эволюционно-генетические проблемы в невропатологии", Л., 1947), показав, що для первісних культур було характерним явище "пандемії страху" - жаху, що передавався від одного члена общини до іншого й спричинявся до колективного неврозу. Подібно до того, як невротик приречений своєю хворобою на штучну ритуалізацію своєї поведінки, первісне племя, охоплене колективним неврозом, шукало виходу в нескінчених заборонах, що обмежували поведінку кожного члена громади. Джерела пандемії страху глибші, ніж палеоліт; подібне явище було виявлене у мавп, у яких пандемію страху викликали штучно, подіявши на одну з мавп за допомогою електроду, вживленого у мозок. Можна припустити, що жах перед двійнятами та їхньою матір'ю спричиняв таку ж пандемію страху. Єдиним засобом, що звільняв від неї, були обряди, які обплутали всіх членів первісного колективу такою мірою, що їх релігія й мистецтво нагадують через це прояви духовного життя шизофреніків.

http://www.narratif.narod.ru/im-01.htm

А це з лекції з філософської антропології:

Теорія антропогенезу заперечує особливу специфічну здібність людського розуму. Між твариною і людиною тут нема жодної відмінності, людина - це особливий вид тварини. В ній присутні ті ж самі елементи, сили і закони, які властиві всім живим істотам, але проявляються вони у більш складних умовах. Все психічне і духовне виводиться з відчуттів, інстинктів і потягів. Людина, отже, істота біологічна і інстинктивна. Проте як пояснити походження таких людських властивостей як розум, совість, віра.

Отже, виникає думка: людина не могла походити від тварини. Але могла виходити з "надтварини". Але звідки вона взялася? своєрідну версію антропогенезу пропонує психологія (Поршнєв Б.В., "Про початок людської історії"). Згідно з психологічною теорією пралюдина була непогано закорінена в природі, але не займалася хижацтвом. Проте надалі відбулося фатальне розщеплення виду пізніх палеоантропних гомінід. Тобто виник підвид пралюдини, який перетворився на хижака-людожера. Через те, що у природі представники одного виду вкрай рідко поїдають своїх співродичів, то дана подія викликала справжній вибух у плавному еволюціійному розвитку тварин.

Прихильники даної концепції вважають, що саме жертви цієї метаморфози пішли шляхом олюднення. Навіювання, сугестивність і стала центром сапієнтизації гомінід. Щоб порятуватися, приречені на зїдання змушені були ускладнювати інтердиктивну взаємодію. Почуття страху робило жертву невротиком (у нього відбувається т.зв. "ультрапарадоксальна інверсія процесів центральної нервової системи", коли позитивний подразник викликає заторможення, а негативний викликає позитивну реакцію, збудження). Це негативне, патологічне і яке веде до загибелі явище для тварини перетворилося в опору принципово нової форми торможення, яка стала у людини позитивною нормою її вищої нервової діяльності.

Іншими словами, склалося декілька типів палеоантропів. Перший - це палеоантропи-хижаки, які поїдають собі подібних і вони межово близькі до дорозумного свого предка-нехижака. Другий тип (теж "хижаки") - це сугестори, які лише успішно імітували інтердиктивні дії палеоантропів-супертварин (але головним чином харчувалися тваринною падаллю), але самі ще не здатні протистояти психічному тиску останніх. Третій вид - дифузний. Це ті саме спожиті в їжу жертви, які не мали засобів психологічного захисту від дій палеоантропів, паралізуючих волю до спротиву. Це - "людина розумна". Четвертий вид - це неоантропи, які безпосередньо поєднуються з дифузним видом, але які сформувалися дещо пізніше. Вони більш продвинуті у напрямку сапієнтизації і здатні вже усвідомлено не піддаватися магнетизуючому впливові інтердикції.

Дана концепція прагне зобразити витоки еволюційного стрибка у свідомості без відсилання до виготовлення знарядь. В даному випадку нема потреби говорити, що мавпа зрозуміла, осягнула, усвідомила. пралюдина виявилася в екстремальній ситуації і тут склалися зміни у самій психіці тварини.

Прихильники викладеної теорії навіть виокремили складені типи людей не тільки в давнину, але й у всій історії. Концепція кидає виклик ортодоксальній біології, ідеї поступальної еволюції, під час якої успадковуються сприятливі навики. Проте вона зовсім не пояснює головного пункту: чому деякі пралюди стали раптом хижаками. Цей вихідний момент людської переісторії залишається нерозкритим, головний, найсуттєвіший стрибок у розвитку виявляється нерозкритим...

http://www.narratif.narod.ru/fa-02.htm

Latest Month

October 2019
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner