?

Log in

No account? Create an account

February 27th, 2007

КОЩЕЙ - КРОКОДИЛ

Тлумачення, за яким слово “кощей” походить з тюркського “кошчі” (gosh-chy) – “полонений”, “раб”, "слуга при коні", вірне у тому сенсі, що в період ранніх тюрко-слов’янських контактів на основі тюркської мови пояснене вже на той час незрозуміле слов’янське слово “кащей”, “каштей”, вірогідно, беруче свій витік від етноніму “кассити” або праіндійського теоніму “Кшітігарбха” (“лоно землі”). Остання — це ім’я божества, яке зображалося тримаючим у лівій руці лотос із деревом бажань, а правою доторкається землі (він же – китайський бог пекла Діцзан-ван і японський Дзідзо). В античній традиції, що синтезувала в собі уявлення Середземномор’я та Близького Сходу, “дитина на лотосі” символізує північ (Антіох Афінський, ІІ ст.). Начебто дитина тут символізує Аполлона: “Ти, котрий сидиш на лотосі та освітлюєш весь світ, котрий створив на землі живі істоти ... так само як ти приймаєш у північних частинах (έν τοι βορρα μερεσι) образ немовляти, сидячого на лотосі ... в південних частинах (έν τοι νότον μερεσι) – образ яструба, через котрого ти надсилаєш у повітря спеку (у праці суфія Сухраварді “Посвист Семурга” цю функцію виконує птиця Семург, — О.Г.)... у західних областях (έν τοι λίβα μερεσι) у тебе образ крокодила, хвоста змії, звідки ти надсилаєш дощ і сніг; у східних частинах (έν τοι άπηλιώτην μερεσι) – крилатого дракона і несеш повітряну царську корону, котрою ти перемагаєш у боротьбі під небом і на землі”.

А Хіраньягарбха — це золотий яйцеподібний зародок (пор.: смерть Кощея–Кшітігарбхи знаходиться поза ним, у яйці, тому він умовно безсмертний), що, начебто, плавав у космічних водах і дав початок Всесвітові. Він же — початкова форма Праджапаті (“Володар потомства”), який прагнув згвалтувати свою дочку Ушас (планету Венера) і яка, втікаючи, перетворилася на лань. У греків він відомий як “Той, хто ссе лань (домагається лані)” (Телеф), син Геракла і Авги, цар анатолійської Місії, якого тяжко поранив списом Ахіллес, а потім вилікував іржею зі свого списа (пор. з мотивом поранення і лікування Короля–Рибалки у циклі сказань про Грааль). Він же — вищезгаданий хатто-хетський Телепінус, бог родючості, якого теж “лікують”(пробуджують від сну, через який гине світ) жалом (бджоли, тобто комахи; пор.: Ахіллес — вождь племені мірмідонян–“мурах”).

Епітет Кощея “Трипетович” може бути пов’язаний зі старо-слов. “терпіти” (трьпæти), яким книжники Русі переклали грецьке ύπομενο (hypomeno) “залишатися (певний час на місці), витримувати, терпіти”. У реаліях праслов’ян молодші отроки – ініціанти, які називаються у джерелах “кощеями” — “рабами”, дійсно терплять (пор. з тюрк. "сабур" — "терпеливий, витривалий" > Сабуров): “... ініціанта завжди тримали в стані жартів і насмішок, підкреслюючи цим його окремішність від соціального світу і його ритуальну смерть і таким чином вчиняючи з ним протилежне загальноприйнятному у світі людей. До таких насмішок належить називання ініціантів – отроків кощеями” . Як правило, такі "кощеї" прислуговували дружинникам, доглядаючи їх коней .

ПОХОДЖЕННЯ КОЩЕЯ

Дунай в українських билинах виступає побратимом Добрині Нікітича у поїздці до литовського короля, щоб висватати його дочку Апраксу за князя Володимира (В.Ф. Міллер вважає, що тут мова йде про волинського князя Володимира Васильовича, у якого був воєвода на ім’я Дунай; М.Г. Халанський припустив, що Дунай – це маркграф Рюдігер з Бехеларен, що на Дунаї, сват Аттіли до вдови Зігфріда Крімхільди в “Пісні про Нібелунгів” та сазі про Тідріка). Розгніваний король ув’язнює героя, але того рятує Добриня.

Це дає підстави співставити билину з мотивом зникнення сонця і врятуванням його Телепінусом. Своєрідним перехідним варіантом між Добринею та Телепінусом виступає ісландський герой Тьяльв (в імені якого, можливо, той же корінь, що в міфонімах Телепінус та Телеф) – супутник бога-громовержця Тора в країну велетнів. Іноді супутником Тора виступає Тюр, аналогічний Аресу (Марсу). У “Пісні про Хрюміра” Тюр згадується як син Хюміра (кіммерійця?) і одночасно під іменем Тьяльві як син Егіля (пор. з українською фольклорною “Ягілочкою”, “Ягілевою дочкою”). “Дім Егіла” і “володіння Хюміра” – одне й те ж.

Свого часу Дунай таємно кохався з другою дочкою короля – Настасею (або Мар’єю)–поляницею, перемігши її у поєдинку (варіант: героїня збиває богатиря з коня і примушує того до шлюбу), яка була викупила героя з рук катів і відпустила у Київ. Ображена неувагою Дуная під час його другого приїзду та сватання Апракси, переодягнена Настася переслідує героя та викликає його на герць під час весілля у Києві. Дунай вбиває стрілою супротивника. “Розпластавши їй черево”, він дізнається, що вона вагітна сяючим світлом немовлям (або навіть двома синами – близнюками). Дунай кидається на свій спис і вмирає поряд з Настасею. З їхньої крові утворилася велика ріка Дунай.

Нещасне дитя стає ізгоєм у людському суспільстві, “проданим у рабство” — Кощеєм (тюрк. “кощчі” – “раб”), тобто перебуваючим частково у світі живих, частково – у світі мертвих. Він — Страж (!) межі між світами на “Калиновому (Каленому) мості”.

Деякі дослідники (Б. Рибаков, Д. Балашов) вважають, що билина засвідчила факт контакту праслов’ян з сарматськими кочівниками-аланами (ясами; Салтівська культура) в V – VІ ст.


У мотиві добування дитини з черева вагітної Дунаєві тотожний північнокавказький бог полювання та диких звірів Абдал (у цахурів і даргінців, Авдал – у лакців, Будуали – у аварців), який виймає з утроби жінки ще ненароджену дитину, щоб зробити її пастухом турів. Генетично цей персонаж пов’язаний із грузинською богинею полювання золотоволосої Далі, матір’ю героя Амірані (абхаз. amra, amer "сонце"), який передчасно народився і дозрівав у шлункові телиці (пор. з аналогічним грецьким міфом про народження Діоніса). Він рятує від демона–вішапа людей, Сонце і викрадає небесну діву Камарі. За богоборство Амірані приковують до скелі у печері Кавказького хребта (греки, до того, як познайомилися з культом фракійського бога Діоніса, ототожнили Амірані з Прометеєм).

Адиги називають бога лісів і полювання Мезітха (де “тха” – “бог” ≈ ст.-грец. teos, латин. deus, санскр. dyaus, слов. ДИВЪ “бог”), який витіснив божество жіночої статі Мезгуаше, що їздить на свині із золотою щетинкою (пор.: богині картвельська Далі та германська Фрейя — золотоволосі). Чи не від її імені територія Балкан, де протікає Дунай, названа Мезією ще до-індоєвропейським населенням циркумпонтійської єдності часів неоліту – енеоліту? Чи не пов’язана з цим теонімом і назва анатолійського царства Телефа (Телепінуса хаттів) Місія? Мотив народження дитини у вже померлої матері збережено саме албанцями Балкан на кордоні зі слов’янами (в окресах м. Корчі): в день русалій вони влаштовують "похорони матері сонця" Русу (Русіцу), а саме — ліпили з глини фігурку людини, клали її в якийсь глиняний посуд і дуже урочисто "ховали" за селом. Після цього наділяли всіх присутніх маленькими хлібцями, спеченими з муки, спеціально зібраної з усієї околиці, та скормлювали їх худобі. У румунів же "ховають" саме "батька сонця" та "матір дощу" (на Балканах її імена — Додола, Дордолеца, Паперуга, Паперона, Рона, Добердоле, Даждоле). Албанці ж батьком називають священну гору Томорі в центрі країни, в честь якого влаштовується свято в середині літа. Спеціально йшли сім’ями та з отарами на висоти до 2 тис. м і запалювали там священні вогні, а на світанку здійснювали ритуальне обмивання у гірських джерелах, а потім радісним вереском зустрічали схід сонця .

“Неправильно” народжується, зі скелі (theos ek petras; заплідненої пастухом, який побачив красиву земну жінку; мотив присутній і в кавказькому епосі про нартів, де так народжується герой Сасриква-Сосруко-Сослан, тіло якого — розпечене залізо, а його добуває зі скелі та загартовує коваль Тлепш). В печері ростила адигського героя-нарта Вака-нама, готуючи його до помсти за вбивство батька Хамица. Коли вбивці вимагали смерті Батразда, вона підкинула його пастухам. У осетинській версії даного епосу — Батразд, син Хамица, був вихований мудрою Сатаней. Також вихованцем доньки водяного нага Кауравья Улупі був Бабхувахана, цар Маніпуру, син Арджуни та Чітрангади, який стрілою вбив у бою батька, але Улупі, яка також свого часу народила від Арджуни сина Іравата (пор. з аналогічним народженням Дівою-Єхидною від Геракла родоначальника скіфів), повернула його до життя. Теж треба згадати про виховання у крітській печері немовляти Зевса годувальницею Амалтеєю та те, що пастухи-корибанти галасом своїх танців маскували плач немовляти від його божественного батька.

З печери народжується індоіранський бог Мітра, тримаючи у руках ніж та смолоскип (тобто первинно — символи розпеченого заліза). Ця подія була однією з таємниць містерії Мітри: пастухи, котрі побачили таїнство, поклонилися божеству-дитині, принесли йому в дар перший приплід від своїх стад і перші плоди зі свого урожаю (пор. з християнським Різдвом). У сіамців індоіранський бог Мітра — Брана Кхамбун, дух-охоронець держави Сукхотхай (Сукотай), мешкає на пагорбі в печері на південь від столиці. В його честь приносили в жертву буйвола. Саме ж ім’я походить від мон-кхмерського "гірський хребет". У Лаосі він шанується під іменем Камфон, мешкаючий у скелі над злиттям рік Меконг і Намьу.

Співставлення Мітри зі східнослов’янським Кощеєм, смерть якого перебуває поза тілом персонажа — у захованому яйці, може базуватися на зображеннях Мітри на монетах Трапезунду, де бог на коні, як Мен, місячний бог (Кощей як Місяць-Чахлик), а також — на терракотах України, де Мітра зодягнений у анаксіріди (вид штанів) із широким вирізом, що нагадує, на думку Ф. Кюмона, про оскоплення Аттіса . Якщо Кощей — Безсмертний, то Мітра визначається семантично близьким цьому поняттю — “Непереможний” (перс. Nabarze, грец. Aniketos, латин. Invictus), “Нездоланний” (латин. Insuperabilis).

Мотив “неправильного народження” героя, дуже близького за міфологічною ознакою до слов’янського Кощея Безсмертного, є переказ валлійців (кімврів) Уельсу про рід Дон у т.зв. “Четвертій гілці мабіноги”. Герой її – Ллю Ллау (чи Ллев) Гіфеса (Чарівний Юнак Вміла Рука), син Аранрода, дочки Дон, і яким опікувався мудрий Гвідіон. Його дружиною стала ельфиня Блодуед (“Квітка”), але вона зраджує свого чоловіка з володарем Пенлліну Гроном. Підступні коханці, що Ллю Ллау неможливо вбити природним чином (що схоже з мотивом захованої смерті Кощея). Але вражений магічним списом Ллю Ллау не вмирає, а перетворюється на орла. Його знаходить Гвідіон на верхівці світового дуба і бачить, що коли орел – Ллю змахує крилами, на землю падають шматки гниючої його плоті (пор. з мотивом Прометея, у якого орел довбе печінку). За допомогою чарівного кия Гвідіон повертає Ллю людську подобу і герой розправляється зі зрадниками. Ірландським еквівалентом Ллю є герой Луг Ламфада–Самілданах (Сяючий Довгорукий–Всевміючий), син Кіана, якому зраджує жінка з Керматом, сином бога сонця Дагдою (пор. з мотивом зради жінки короля Артура). В останньому випадку вже Дагда чарівним жезлом воскрешає сина і Лугові мстить син Кермата Мак Куїл .

NORD'N'COMMANDER: MP3

NORD'N'COMMANDER "Maps Of Shadow Travelling / Карты Путешествия Тени" (2003)
(Gothic / Folk / Electro)


MP3 FREE
http://www.nordncommander.narod.ru/russ/most.htm

1. Preludium (mp3)
2. Tsar Of Space (mp3 + видеоклип)
3. From The Elevator (mp3)
4. Prince Of Blood (mp3)
5. Centre Of Cross (mp3)
6. Narcissus (mp3)
7. Aeonion Circle (mp3)
8. Map Of Shadow Travelling (mp3)
9. God The Forestborn II (mp3)
10. Alive Flock (mp3)
11. Царь Пространства (mp3 + видеоклип)
12. Из Лифта (mp3)
13. Принц Крови (mp3)
14. Центр Креста (mp3)
15. Нарцисс (mp3)
16. Круговорот (mp3)
17. Карта Путешествия Тени (mp3)
18. Живая Стая (mp3)

Latest Month

October 2019
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner