?

Log in

No account? Create an account

April 8th, 2007

Frithjof Schuon: Questions and Answers

http://piktorio.livejournal.com/28607.html

Frithjof Schuon: Questions and Answers
Primordiality

Q. : Your book The Feathered Sun reveals your interest in the American Indians. May I ask you what the stimulus of this interest or affinity is?

F.S.: The Red Indians -- and especially the Indians of the Plains -- have much in common with the Japanese samurai, who very often practiced Zen spirituality; morally and aesthetically speaking, the Plains Indians were one of the most fascinating peoples of the world. It was the great mistake of the 19th century to distinguish only between "civilized people" and "savages"; there are distinctions which are far more real and important, for it is obvious that "civilization" in the ordinary sense is not the highest value of mankind, and also that the term "savage" is not suitable to the Indians. What makes the value of a man is neither his mundane culture nor his practical or inventive intelligence, but his attitude in the face of the Absolute; and he who has the sense of the Absolute never forgets the relationship between man and virgin Nature, because Nature is our origin, our natural homeland and a most transparent Message of God. For the Arab historian Ibn Khaldun, the very condition of a realistic civilization is the equilibrium between Bedouins and city dwellers, which means between nomads and sedentaries; between the healthy children of Nature and the representatives of elaborated cultural values.

Q. : Your art books The Feathered Sun and especially Images of Primordial and Mystic Beauty deal with the mystery of sacred nudity. Could you explain in a few words the meaning of this perspective?

F.S.: Sacred nudity -- which plays an important role not only with the Hindus but also with the Red Indians -- is based on the analogical correspondence between the "outmost" and the "inmost": the body is then seen as the "heart exteriorized," and the heart for its part "absorbs" as it were the bodily projection; "extremes meet." It is said, in India, that nudity favors the irradiation of spiritual influences; and also that feminine nudity in particular manifests Lakshmi and consequently has a beneficial effect on the surroundings. In an altogether general way, nudity expresses -- and virtually actualizes -- a return to the essence, the origin, the archetype, thus to the celestial state: "And it is for this that, naked, I dance," as Lalla Yogishvari, the great Kashmiri saint, said after having found the Divine Self in her heart. To be sure, in nudity there is a de facto ambiguity because of the passional nature of man; but there is not only the passional nature, there is also the gift of contemplativity which can neutralize it, as is precisely the case with "sacred nudity"; similarly, there is not only the seduction of appearances, there is also the metaphysical transparency of phenomena which permits one to perceive the archetypal essence through the sensory experience. St. Nonnos, when he beheld St. Pelagia entering the baptismal pool naked, praised God for having put into human beauty not only an occasion of fall, but also an occasion of rising towards God.

http://www.frithjof-schuon.com/interview.htm

ГОТИ НА УКРАЇНІ

Поряд з готами-тервінгами на території України мешкали — як складова частина черняхівської культури — остготи-грейтунги (Gruituggos "жителі (берегів) піщаної гальки"; гот. *greuta, дв.-ісл. grjot, нім. Grei, фр. greve "галька, гравій"; пор. можливе „народноетимологічне” пояснення власне тубільними слов’янами: тервінги — "деревляни" та грейтунги — "галичани"; пор. із близьким їм норв. grav, англ. grave, нім. Grab „могила” і епічним мотивом готів-охоронців священних могил), яких ще називають „берегові готи” і, можливо, саме їх нащадки називаються Баварським Географом Х ст. sittici , з великою кількістю укріплених городищ (пор.: дв.-ісл. síða, дв.-англ. sīde, англ., дат, норв. side, д-в-н. sīta, нім. Seite, шв. sida „сторона, берег”), поряд із тубільцями — "стадічами", stadici (дв.-ісл. staðr, гот. staþs, дв.-англ. stede, англ. stead, дв.-верх.-нім. stat, нім. Stadt, Statt, швед. Stad, д., нор. sted „місце, житло”), і саме Stadici Козьма Празький (Cosm. I, 5) називає батьківщину чеського князя Пржемисла, та "свірянами", Zuireani/Zerivani (від р. Свирь, ліва притока верхнього Дністра, біля устя якого розташований Галич) . Останніх Географ Баварський єдиних називає у своєму списку "королівством" (regnum) і зауважує, що "воно настільки (велике), що з нього походять всі слов’янські народи і ведуть, за їх словами, своє начало" .

Від імені готів-грейтунгів — *Hreithgotar, Reithgothi А. Будилович та М. Брайчевський виводять етнонім "русь" (< гот. hreith — "слава"~ ірл. greithe "цінність, коштовність, грейд" + droth „військо, рать, натовп”) . Якщо Ф.А. Браун критикує цю версію , то її, навпаки, поділяє Х. Ловмяньский: ”... купцями, що посередничали між середнім Подніпров’ям (Руссю) і Естонією, були готи, котрих фінни вважали представниками Ruotsi. Більше того, якщо Русь у готський період лежала на північних окраїнах володінь готів, фінни могли називати всю готську державу за іменем найближчої їм області. Потім цю назву було перенесено на заморських купців готського і взагалі скандинавського походження і в кінцевиму результаті локалізовано у Швеції, коли торгівельні стосунки з подніпровською руссю перервалися. Зате в устах шведів першопочаткова назва Русі, ... зберегла відпочаткове значення території слов’ян ... Першопочаткова назва могла бути слов’янською, то слід рахуватися з тим, що в його поширенні на північ відіграли роль готи, а в південному напрямку, можливо, іранці ” .

Готи-грейтунги на чолі з Вінітарієм ("переможцем венетів"!), перебивши антських 70 старійшин на чолі з "рексом" (королем) Боозом ("перехрещеного" нашими романтиками від історії на Божа, хоча ім’я його явно кельтське і власне слов’янським його варіантом є "бевзь/белзь", яке після наївної довіри готам його носія стало "іменем загальним"; цікаво, що у говорах Рязанської, Орловської, Тверської, Ярославської та Костромської та Псковської областей та у мові поволзьких комі аналогом слову "бевзь" виступає "дулеб", "дулебий", "дулеп" , а також це слово застосовується для означення "сліпий", "косий", "різноокий", "із фізичним недоліком" ), переорієнтували слов’ян з участі в кельтському ушкуйництві — набігах на римські провінції, про що розповідає Таціт ("Венеди перейняли багато з їх таланів, бо заради грабежу рищуть лісами і горами, які тільки не існують між певкінами та феннами ... пересуваються пішими, і до того ж з великою швидкістю"), — на торгівлю з Римом, який мав величезну потребу у зерні та у продуктах тваринництва. З часу приходу готів, з II ст. н.е. у слов’янському Подністров’ї, як констатує Д. Козак, спостерігається прогрес у землеробстві, а саме: застосування орних знарядь плужного типу, удосконалення знарядь збору урожаю та його переробки, запровадження ротаційних жорен замість зернотерок, споруджуються млини, окремі домогосподарства об’єднюються у сусідські общини ("верві"). Як наслідок, через посередництво готів у торгівлі з Римом створений додатковий продукт обмінюється на ремісничі товари, предмети розкоші, вино і монети . "... Плуг і хліб — основа слов’янської цивілізації. Селянське орне землеробство стало тим могутнім фундаментом, на котрому відбулася консолідація "праслов’янських" племен, що забезпечила і динамічний господарський здвиг, і бурний демографічний ріст, і швидкий соціальний розвиток" . Тим самим прихід готів зумовив появу серед слов’ян релігії типу меланезійського "карго" та витворення провінціальноримських культур (пшеворської та черняхівської, тобто які об'єднали, відповідно, германських вандало-лугів та гото-гепідів зі слов'янськими конгломератами, внаслідок чого Певтінгерові таблиці називають цей компліментарний симбіоз "венедами сарматами").

Ті праслов’яни великого археологічного конгломерату Лука-Райковецької культури (VIII-X ст.), які безпосередньо успадкували пшеворсько-черняхівську релігійно-світоглядну доктрину, стали визначатися власне як "тиверці" (пор.: топонім Тиврів Вінницької обл.): від дв.-герм. taufr, taubr — "червона фарба, вохра, кров" > "магічна сила (написаного) заклинання" (руни, які видряпувалися, для набуття "сили", затиралися червоною фарбою), дв.-ісл. taufr — "чародійство", дв.-сакс. tover — "чародіяти", дв.-англ. tiber, tifr — "жертва", дв.-сканд. tiffur — "бог", нім. zaubern — "чародіяти", англ.діал. tiver — "вохра, фарба" (в ірландській традиції джерелом добування магічної червоної фарби була вільха, яку "Книга захоплення Ірландії" називає ro-eim "та, що робить обличчя червоним"). Можливо, що ще Геродоту предки тиверців та пшеворців були відомі як „розфарбовуючі (себе) агатірси” (picti Agathyrsі, де Тірас – грецька назва Дністра).

В сентябре 2005 года мир облетело сенсационное известие — ДНК человека и шимпанзе идентичны на 96%. Основные различия — в генах, отвечающих за сексуальные программы. Что же такого уникального в поведении человека в постели, что отличает его от всех остальных животных?

Начать с того, что люди имеют целых четыре модели сексуально-брачных отношений: групповой брак, полигиния (один мужчина и несколько женщин), полиандрия (одна женщина и несколько мужчин) и моногамия (один мужчина и одна женщина), что вообще-то для животных не характерно. У всех видов приматов, за исключением homo sapiens, программа продолжения рода одна.

При этом и мужчины, и женщины подвержены приступам совершенно дикой, необузданной ревности, когда в прямом смысле слова способны убить провинившегося партнера. У обезьян ничего подобного не наблюдается.

Точно так же наши ближайшие родственники — человекообразные обезьяны напрочь лишены отцовских чувств. Иначе обстоит дело у людей. Мужчины крайне болезненно относятся к вопросу отцовства (даже в цивилизованном Риме мужчина должен был прилюдно взять младенца на руки в знак признания, что это его ребенок, в противном случае малыша относили на Тарпейскую скалу). С другой стороны, человеческий детеныш с самых первых дней своей жизни демонстрирует потребность иметь отца.

Однако подлинные чудеса начинаются, когда речь заходит о женщине. Только у Homo Sapiens самка готова к спариванию всегда и везде. При этом признаки овуляции, когда ее организм максимально способен к оплодотворению, скрыты не только от партнера, но и от нее самой. И, наконец, самое интересное — женщина получает удовольствие от секса, чего,ни у одного вида приматов не наблюдается. Даже из этого простого
перечисления видно, что секс занимает существенное место в жизни человека. Однако давно известно, что в природе ничего не бывает просто так, значит, все эти «прибамбасы» зачем-то нужны эволюции.


В своей начальной своей истории, когда наши предки еще жили на деревьях, они были моногамны, как и современные гиббоны. Именно с тех времен у людей сохранился инстинкт ревности, потребность ребенка иметь отца. Однако как только прапюди спустились с деревьев и вышли в африканскую саванну, им пришлось объединяться в более крупные группы, чтобы дать отпор населявшим ее хищникам. По всей видимости, между членами этих групп еще какое-то время сохранялись моногамные связи.

Мозг человека увеличивался в объеме, одновременно удлинялся период полового созревания, когда возможно наиболее эффективное обучение, поскольку в головном мозге еще формируются новые структуры и связи. В результате человеческие детеныши стали достигать половой зрелости только в 12-14 лет, и здесь пралюди столкнулись с чудовищной проблемой. Период детства, когда ребенок совершенно несамостоятелен, постоянно удлинялся, продолжительность же жизни заботящихся о нем родителей оставалась на прежнем уровне, составляя в среднем 25 лет. Нетрудно подсчитать, что они физически не успевали дождаться, когда второй и третий ребенок вырастут. Детеныши, оставшиеся без попечения родителей, как правило, не выживали. Человеческая популяция стала стремительно сокращаться. Наступил первый в истории демографический кризис.
Вначале природа попыталась решить проблему за счет укрепления связей внутри семьи.

Материнский инстинкт стал появляться у девочек задолго до того, как они сами могли обзавестись потомством. В результате, если мать погибала, ее функции брали на себя старшие сестры и тети.

Беда заключалась в том, что у древних людей, как и у других высших приматов, мужчина не обращал никакого внимания на потомство. Да и заботиться о матери своих детей не считал нужным, за исключением периода ухаживавали дети тех женщин, которые могли удержать около себя мужчин максимально долго. В результате за считанные поколения изменилась сама физиология женщин — они приобрели способность спариваться в любое время, даже во время беременности и кормления грудью, чего нет ни у одного вида обезьян. Дополнительным методом поддержания жизнеспособности вида стал групповой брак. Став благодаря естественному отбору гиперсексуальными, женщины старались заняться любовью как можно с большим количеством самцов. Каждый из них считал появившегося на свет детеныша своим и приносил еду ему и его матери.

Однако самое интересное было еще впереди. Групповой брак способствовал тому, что очень скоро все члены группы стали близкими родственниками, носителями одинаковых генов. Количество мутаций внутри подобных групп начало увеличиваться лавинообразно. Нежизнеспособное потомство погибало, зато положительные мутации появлялись и закреплялись очень быстро.
Елена ЖУРАВЛЕВА.



Кроманьонцы предпочитали блондинок

Одним из самых явных свидетельств полового отбора является появление на земном шаре блондинок. На заре своей истории все люди были смуглыми, темноволосыми и кареглазыми. Однако 11 тысяч лет тому назад в Скандинавии внезапно появились люди с голубыми глазами и светлыми волосами. Как удалось установить японским ученым, это было обусловлено наличием у них гена МС1Н. Вновь появившаяся мутация в рекордно сжатые сроки распространилась по всей Северной Европе. По мнению канадского антрополога Питера Фроста, это было обусловлено тем, что население данного региона жило преимущественно охотой на крупных животных типа мамонтов и шерстистых носорогов. Участвовавшие в ней мужчины часто гибли, вернувшиеся живыми пользовались большим спросом у женщин. Но вот беда — уже в те отдаленные времена джентльмены предпочитали блондинок. Возможно, это было обусловлено тем, что их организм вырабатывал больше женских половых гормонов эстрогенов, а может быть, их просто привлекала необычная внешность носителей этого гена. Так или иначе, первобытные блондинки оставляли гораздо больше потомков, чем брюнетки, которые очень быстро заселили всю Северную Европу. Впрочем, темноволосые дамы взяли реванш в наши дни. Исследователи из Лондонского университета установили, что 51% современных мужчин импонируют именно брюнетки, которые у них ассоциируются с умом и сообразительностью. По мнению же немецких ученых, работавших по за-казуООН, это приведет к тому, что к 2202 году на Земле не останется ни одной натуральной блондинки. Последняя из них появится на свет в Финляндии, где сейчас живет наибольшее число людей со светлыми волосами.

Latest Month

October 2019
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner