?

Log in

No account? Create an account

April 14th, 2007

ВЕЛИКА ПРИГОДА

Англійський філософ А.Н. Уайтхед констатував: “… Демократичне суспільство не
досягне успіху доти, доки загальна освіта не дасть людям філософського
світогляду”
. Іншими словами, доки не постане т.зв. “аристократична
демократія”
, мета якої – з людської маси зорганізувати та структурувати н а ц і ю.

Але чи можливо це зреалізувати “навмисно”, “спеціально”? Чи не є це такою ж утопією
як “побудова комунізму”, “розбудова держави”? (До речі, Захід “розбудовує свободу”).
Суть ось у чому: ці утопічні “посестри”, як пише В. Скиба, мають спільного “батька”
– “чистий розум”, який, згідно з Х. Ортегою-та–Гассетом, вміє мислити тільки
радикально, тільки крайнощами, як от комуністична “диктатура пролетаріату” , чи
ринкове “відкрите суспільство”.

Що можна запропонувати взамін?

Так, “відкрите суспільство”. Але не як суспільство пізньоіндустріального
лібералізму та консумеризму (споживацтва). А як суспільство, у якому приймають
існування (екзистенцію) як відкритість трансцендентному началу
. Як суспільство,
у якому, за М. де Унамуно-і-Хуго, на зміну “стадові виборців та податкодавців”
прийшло громадянство з індивідуальних актів самовизначення емпіричних “я”, завдання
яких полягає і в тому, щоб, за Дж. Мадзіні, протестувати проти нетерпимості та
кожного ухилу в бік заперечення можливості соціальної еволюції. Об'єднання
індивідуальних “я” саме у старих термінах визначалося як “націоналізм“. У лівацьких
– “солідаризм”.

Сучасна постіндустріальна епоха потребує нового терміну .

В Ірані в такій ситуації відбулася “революція духовенства”. Але у нас нема такого
єдиного загальнонаціонального авторитетного (і значно авторитарного !) інституту,
здатного виконати місію противаги такому ж єдиному загальнонаціональному інститутові
як бюрократична “партія влади” (“Система”). До того ж іранську революцію повністю
фінансував дрібний бізнес.

Щоправда, наші соціал-демократи (об'єднані) та нацонал-демократи (роз'єднані) тішать
себе пророкуваннями Юліана Бачинського, який вважав, що буржуазна бюрократія , коли
доб'ється політичної самостійності в Україні, то незабаром “… спідлиться… як взагалі
кожна буржуазія, коли діпне своєї цілі. Але тоді і візьметься вже за своє діло …
українська с о ц і а л ь н а д е м о к р а т і я” . Але де є гарантія, що у нас не
відбудеться “зрощення” соціал-демократії з Системою? Принаймні, саме це
спостерігаємо як скрізь у світі, так і в зраді соціалістів на чолі з Морозом.
Доля соціаліста незавидна. Кожного ранку він із завмиранням серця буде включати радіо, сподіваючись, що не пощує щось схоже до таких слів: “В ім'я Бога, Вітчизни та Справедливості чи присягаєте Ви здійснювати вимоги Статуту Хунти, а також сприяти їх здійсненню зі всією силою нашої любові до Чілі і всіма доступними вам засобами, незалежно від того, яких би жертв це від Вас не вимагалося ?” - “Так, присягаю !”.

Без сумніву, що “… любов до Батьківщини має навіть керувати державою як безперечно найвища, остання й незалежна інстанція, насамперед обмежувати її у виборі законів” (Фіхте Й.Г. Що таке народ у вищому розумінні цього слова і що таке любов до батьківщини // Націоналізм: Антологія. - К., 2000. - С. 50).

Так, підмітив один російський публіцист, купка французьких емігрантів у Лондоні кинула виклик та проголосила, що не визнає капітуляції перед гітлерівським Рейхом. Але потрібен був губератор хоча б однієї французької території, який би не визнав націонал-революційного уряду Віші.

На щастя ліберально-плутократичної Франції, ним став генерал-губернатор Чаду. Можливо тому Франція не бажає розлучення з однією зі своїх останніх колоній – Новою Каледонією...

Latest Month

October 2019
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner