?

Log in

No account? Create an account

April 20th, 2007

ОДІН = АФІНА

Верховного бога германського пантеону *Wōđanaz (> дв.-ісл. Ođinn) “Одін, Вотан” римські тлумачі пояснювали як Меркурія (Гермеса), володаря доріг, провідника душ померлих, аналогічного галло–романському Лугу–Меркурію. В розташованих в Германії римських легіонах шанувався саме «Непереможний Бог Мітра Меркурій», який зображався з немовлям Вакхом на руках (пор. з мотивами вбивств Діоніса-Вакха титанами та сина Одіна Бальдра гілкою омели). «... Возвеличення Вотана/Одіна слід, напевно, пов’язувати з епохою Великого переселення народів, коли більшість германців з мисливсько–землеробських перетворилися в рухомі войовничі племена. Особливу роль Одін відіграв у норвежців (та їх нащадків – ісландців), для котрих сільське господарство в глибині заток і в долинах мало менше значення, ніж рибальство і військові набіги” . Одночасно Одін — цар, родоначальник династій, завойовник, шаман, покровитель військової аристократії . Йому приносять у жертву королів і він сам – жертва собі самому і в наслідок цього жервопринесення отримує “з дерев” (тобто “з того світу”) таємниче знання – руни.

До того ж, зазначає Ж. Дюмезіль, “ ... в індоєвропейському світі і поза ним магія, знання, розум не розрізняються. Цей вплив, можливо, виражено і у самому імені бога, похідному на –na германського кореня *Wōđa- (дв.-сканд. Óđr) котре як іменник означає розум (але і наснагу, навіть поезію), а як прикметник – “excite, furieux, wutend, rasend” і споріднене італійському і кельтському позначенням пророкувача (і поета), латин. vates, галльск. Οΰάτεις тощо. Furor, котрим Адам Бременський визначає Одіна і котрий він начебто відносить тільки до військового збудження, треба розуміти в його повному, релігійному значенні Óđr” .
У греків, на нашу думку, — це Афіна (Άθηνα, дорійськ. Άθάνα), в теонімі якої корінь άθη- < *Fαθη- (де F – це “дігамма”)(vathe-), споріднений з латин. vates “поет, пророк, одержимий, ентузіаст”, vatius “вигнутий всередину”, “кривоногий”.

Як германський бог–ас він витіснив із центру на периферію бога–громовержця Тора, так можемо стверджувати, що в якийсь період Афіна відтіснила Зевса (архаїчний грецький *ΔιFος; можливо, що відгомін про цю релігійну реформу фіксує міф про те, як всі боги Олімпу зв’язали Зевса) та вважалася головною богинею протогреків–носіїв “усатівської археологічної культури” теперішньої Одещини, які, однак, поглинаючи інші індоєвропейські племена Східних Балкан та Аттіки, “повернулися” під сонм Зевса–громовержця, а Афіну перетворили на непорочну діву із суто діви–войовниці, бо останнє робило б її становище аномальним у патріархальному пантеоні, що значно антропологізувався, тобто наблизився до опису реальної соціально–вікової градації за певною рухомою силою, principia volentes. Думаємо, що паралеллю грецькому міфові про зв’язування Зевса всіма олімпійцями (в тому числі й Афіною) є германський міф про зв’язування божественного вовка Фенріра саме магічним ланцюгом "Глейпнінг", який виготовили гноми за напучуванням Одіна з "шуму кроків кішки, пташиної слини, дихання риби, кореня скелі, волосся з бороди жінки". В кінці світу Вовк вирвався, пожер богів-асів і зруйнував Вальгаллу... Аполлон Вовчий (Лікейський) — неодмінний супутник і син Зевса. Символом іранського еквіваленту Одіна-Афіни Мітри є пес (йому протилежний вовк).

Як зазначає І. Дьяконов, “... Одін — не тільки бог, спонукуючий до битви, прирікаючий в ній на смерть та обираючий загиблих у Валхаллу (Val-tyr бог загиблих, пор. Гермес душепровідник, psychopompos у греків), він же і бог людських жертвопринесень... В “Ейрбюггья сазі” розповідається про звичай перед початком битви кидати спис над ворожим військом, присвячуючи жертву Одінові. Як бог воїнів Одін часто підступний і віроломний, наприклад розпалюючи ворожнечу між родичами (“зачинатель зла” – Bolverkr...). Хитрість і підступність пов’язують його з Гермесом. Нерідко він несправедливо присуджує перемогу... Одін – перевертень (“Коло земне”, “Сага про Інглінгів”, гл. УІІ): являється у вигляді змії, ворона, орла, коня і вовка. Нерідко він (знову як і Гермес) є прочанином, невпізнаваним, навіть коли він у людській подобі (але його можна впізнати за ім’ям, бо його імена – це його приховані епітети). Одін – мудрець. Неподалік від коренів Іггдрасіля витікає джерело мудрості, приналежне Міміру (де латин. memor пам’ять, грецьк. mermerizo згадую, дв.-іран. mimara пам’ять). Одін попросив у Міміра ковток мудрості і віддав за це своє око. Від цього Одін одноокий. Одін – шаман, передбачувач і володар “меду поезії”, викраденого ним у йотунів. Одін–“Всебатько”. Але це означає тільки те, що всі люди – в його патріархальній владі: жодних антропогенних міфів, щоб пов’язувати людей з Одіном, не існує. Ім’я “Одін” не утворює теофорних імен і досить рідко відображається у топоніміці. Це пов’язано, звичайно, із зловіщим характером цього божества ... Крім рахунку днів тижня, перше свідоцтво про ототожнення Одіна з римським Меркурієм (на той час повністю співпадаючим з грецьким Гермесом) з’являється у Павла Діакона в його “Походженні роду лангобардів” (УІІІ ст.), але вже Таціт (І ст.) говорить про Меркурія як головного бога германців (“Германія”, VІІІ). В “Германії”, ХХХІХ Таціт згадує про священний гай племені свевів – семнонів: “... Тут вони іменем всього народу вбивають в жертву людину ... Ніхто не може увійти в нього (у гай) інакше, ніж у путах...” ...із співставлення ... зі “Старшою Еддою”, згадуючою людські жертвопринесення у зв’язку зі священним гаєм, створеним Одіном (...”Друга пісня про Хельгу Вбивцю Хундінга”, ...): “Одін приніс у жертву Дага, сина Хьогні у помсту за вбивство родича (букв. “за вітцевбивство”). Одін дав Дагу на час свій спис. Даг зустрів Хельгі, зятя свого, у гаю, що називається Фьйотурлунд (“Гай пут”). Він вразив Хельгі цим списом”. Дружина Одіна – Фрігг...” . Хельг тут виступає сакральною жервою, ритуальним двійником верховного бога Одіна, а його ім’я – еквівалент слов’янського титула в іменах каганів полян: Helgi “Святий” = Олег = компонент “Свято(-полк, -слав)”; пор.: титул хеттського царя “моє сонячне божество”, титул імператора інків “Син Сонця”. Можливо, що як скандінавське Helgi Wiht літописне “Олег Віщий” є аналогом слов’янському “Святовит”, імені “бога богів” слов’ян (за Гельмольдом і Саксоном Граматиком).

Можливо, що паралеллю двом нордичним персонажам Одіну/Афіні та Локі/Лугу слід вбачати у прусському переданні про двох братів–близнюків Відевута (Вейдевута) і Брутена. Перший був у балто-прусському культовому центрі Ромове обраний королем (потім він поділив своє королівство між дванадцятьма синами, а нащадок його четвертого сина Недрона, володар Судовії, Самогітії, Литви та інших земель Гланда Камбіла Дівонович, будучи переможений німецькими мечоносцями, виїхав зі своєю ріднею та підданими під покровительство Олександра Невського та охрещений як Іоанн ), а Брутен (Прутено) встановив у 305 р. ідоли двох богів–близнюків Патолса і Потрімпса (Трімпса) та бога грому Перкунаса, та під іменем Кріве–Крівайтіса став першим верховним жерцем. Литовське передання називає Кріве-Крівайтіса батьком Ліздейки, якого підкидають в орлине гніздо, де його знаходить литовський князь Гедемінас. Ліздейкас також приймає ім’я Кріве–Крівайтіс, стає тлумачем снів та родоначальником роду Радзивілів.

Latest Month

October 2019
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner