?

Log in

No account? Create an account

November 15th, 2007

Балто-слов'яни

Можливо, що паралеллю двом нордичним персонажам Одіну/Афіні та Локі/Лугу слід вбачати у прусському переданні про двох братів–близнюків Відевута (Вейдевута) і Брутена.

Перший був у балто-прусському культовому центрі Ромове обраний королем (потім він поділив своє королівство між дванадцятьма синами, а нащадок його четвертого сина Недрона, володар Судовії, Самогітії, Литви та інших земель Гланда Камбіла Дівонович, будучи переможений німецькими мечоносцями, виїхав зі своєю ріднею та підданими під покровительство Олександра Невського та охрещений як Іоанн ), а Брутен (Прутено) встановив у 305 р. ідоли двох богів–близнюків Патолса і Потрімпса (Трімпса) та бога грому Перкунаса, та під іменем Кріве–Крівайтіса став першим верховним жерцем. Литовське передання називає Кріве-Крівайтіса батьком Ліздейки, якого підкидають в орлине гніздо, де його знаходить литовський князь Гедемінас. Ліздейкас також приймає ім’я Кріве–Крівайтіс, стає тлумачем снів та родоначальником роду Радзивілів.

Вважається, що мотив “підкидання хлопчика в орлине гніздо” та “дар передбачення” є стійкою ознакою міфів про виховання шаманів .

З причини, що у міфах брат шамана виявляється невдахою, то можливо, що якраз Брутен Крів–Крівайтіс символізував в уявленні прибалтів успішну в балто-слов’янській тимчасовій єдності фратрію (в даному випадку — пралето-литовську), в той час як Відевут–Ворскайто символізував “неуспішну” (з погляду балтів) фратрію — предків слов’ян (за В Івановим — В. Топоровим, слов’яни виникли з периферійної групи балтів ; за В. Пізані, слов’яни виникли на периферії прабалтів від контактів із іранцями ; за Т. Лер-Сплавинським, слов’яни виникли в результаті нашарування іллірійських венетів на західних прабалтів ; за В. Мартиновим, слов’яни утворилися із об’єднання західнобалтського з італійським (венетським) та іранськими міграційними етносами ; за Б. Горнунгом, самі західні прабалти "відірвалися" від праслов’ян , а за Г. Шаллем, прабалто-слов’яни виникли від "схрещення" на Балканах "південних прабалтів" (науці не відомих! вірогідно, на увазі маються іллірійці, які мешкали раніше північніше Балкан і Паннонії) та фракійських гето-даків, що підтверджують численні лексичні балто-фракійсько-малоазійські сходження , час появи яких О. Трубачов датує серединою III тис. до н.е. ; за Ю. Петуховим, П. Тулаєвим і О. Гуцуляком, прабалти виникли із середовища периферійних праілліро-фракійців, які зазнали інвазії частини прийшлих протослов’ян-венетів, витіснених пракельтами з Північної Адріатики).

Відповідно, у праслов’янській спільноті, навпаки, удатним був аналог Відевута — В’ячеслав, Вятко (< *Vętislavъ), наступний епонім в’ятичів (як на нас, то, можливо, слов’янізованої периферійної групи північно-західних іранців, перебуваючих у фратріальних стосунках з прабалтами: осетин. faetaeg "лідер"). Отже, його опонент у слов’янських версіях — епонім кривичів?

Один із прямих нащадків Відевута — жрецького роду з храму в пруському Ромове - втік від тевтонців до Московії та охрещений у православ’я Андрій Кобила! Він був настільки наближений до великого князя, що влаштував шлюб Симеона Івановича Гордого з тверською княжною Марією Олександрівною, та аналогічним сватанням займався і його син Федір Кошка в Золотій Орді (цілком історична паралель билинному Дунаю, який святає литовську княжну за князя Володимира). Саме Федір Кошка є родоначальником Романових, Количевих, Шереметьєвих і Мотовилових... Серед них був двірський воєвода, новгородський і псковський намісник Федір Микитович Романов, який в 1600 р. був звинувачений разом з братами в спробі заколоту проти царя Бориса Годунова (якого два роки раніше обирав з іншими боярами на царство). З п'яти братів Микитовичів Олександра було задушено, Михайла замордовано голодом, Василь помер, прикутий ланцюгом до стіни, і тільки Іван та Федір вижили. Федора постригли у монахи під іменем Філарета і заслали в Антонієв-Сійський монастир. Але від репресій щодо прихильників Романових врятувався слуга Михайла Микитовича, син стрілецького сотника Юрій Богданович Отрепьєв, заховавшись в Чудовому монастирі під іменем Григорія (в 1600 р. він став дяком "для книжного письма" при патріархові Іові). Саме він став відомий в історії під іменем Лже-Дмитрія І, який після вінчання на престол в 1605 р. повертає Філарета із заслання в Антонієво-Сійському монастирі, робить його митрополитом Ростовським і Ярославським, а через півроку той благословляє шлюб Лже-Дмитрія з Мариною Мнішек. В 1608 р. в таборі в Тушино Лже-Дмитрій ІІ призначає Філарета патріархом (це при живому патріархові Гермогені, який помер у 1612 р.), повертається у Москву, де приймає участь в 1610 р. у змові проти царя Василія Шуйського. Від імені Семибоярщини він вирушає у Польщу просити на престол королевича Владислава, але за непокірливий норов Сигизмунд ІІІ затримує Філарета на невизначений термін у Мальборку, колишній тевтонській фортеці. Земський Собор обирає на престол саме 16-річного сина Філарета Михайла з надією, що саме Романови, які були тісно пов'язані з поляками, не будуть проводити радикальну чистку. 14 червня 1619 р. в районі Пресні молодий цар зустрічає батька, який повертається з полону. Син поклонився в ноги батькові, а потім батько поклонився перед сином-царем. Надалі Філарет був співправителем сина під титулом "Великого Государя" до своєї смерті в 1633 році ...

Відомий стійкий загальноіндоєвропейський мотив, за яким іменем одного із братів-близнюків місто отримує назву: від Ромула – Рим, від Кріве-Крівайтіса — Krzywgorod, Curvum castrum у Вільнюсі (древня частина міста), то слов’янський В’ячеслав може вважатися засновником Витичева (суч. с. Витачів Обухівського району Київщини), відомого візантійському імператорові Константину Багрянородному як Βιτετζέβη (у Київському Синопсисі – Витичи, В’ятичи). Наприкінці ХІ ст. Вітичів пагорб вже був незаселений і Святополк заснував на ньому “Святополчь градъ” .

У ракурсі взаємних контактів західних індоєвропейців сам Відевут (Вейдевут) може виявитися паралельним кельтському жерцеві-друїду поряд з автентичним балтським жерцем Кріве Крівайтісом: Caer Vediwid — "замок найдосконаліших" і Caer Vandwy — "замок найвищого (!)". А отже, можна говорити про вплив на балто-слов’янський союз кельтів. Щоправда, у давньо-руській літописній традиції епонім в’ятичів згадується разом з епонімом не кривичів, а радимичів (явна пізніша тюрко-аваро-хазарська трансформація в "ердемчі") і зазначається, що прийшли вони “від ляхів” (не обов’язково це повинно було означати, що вони походять “з ляхів”, а, на нашу думку, — переселилися з причини інвазії на їхню початкову територію ляхів; начебто, на Волині побутує переказ про коваля Радара, який переміг "Змія Краговея" і в останньому явно звучить лехітський Крак, переможець Змія і епонім Кракова).

Проте, думається, нові політичні обставини змусили забути старе балто-слов’янське протиставлення Крів-Вячко і співвіднестися з більш актуальним Радим-Вячко.

Я в Контакте!

Ссылка на мою страницу: Я в контакте
 (336x500, 93Kb)

Tags:

Latest Month

October 2019
S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by Lilia Ahner