December 21st, 2010

Я Африка

Зоря храму Морія



В Південній Осетії над селом Кобет Дзауського району є священний пагорб Морех (Морах, Моурах), назва якого не етимологізується ні осетинською, ні грузинською мовами. Відомі сакральні центри інших народів з аналогічною назвою. Зокрема, Морейя, де Авраам готувався до жертвопринесення свого первістка, кельтська Моріас чи Муріас, батьківщина Племен богині Дану, скандінавська Мора-стен “Камінь Мора”, храмовий коплекс в Упсалі, земля Мо-Уру, що, начебто, згадується в зороастрійській “Бундахішн” і звідки різні елементи Традиції принесли амореї, маври та маорі в різні частини світу

Тут мешкало осетинське плем’я туалта (груз. “двалеті”), де великий хрест на пагорбі Морех доглядав клан білих (“урс”) туалта. Вважається, що це плем’я переселилося в Грузії з Північного Кавказу, з району Урсдон (“Біловоддя”) зі святилищем Мігдау, де головним жрецьким кланом були Дзугаєви (Дзугата, від “дзуг” — “гурт, група” як народноетимологічне випрямлення “дзуттагта” — “іудеї”; прізвища з даним коренем поширені серед осетин, а їх носії визначаються певним пієтетним ставленням до них представників інших кланів — Дзугкоєви, Дзуттагови, Дзутцата та ін.).

Один із переселенців на південь — Абель Дзугаєв – заснував гірське село Дзомаг. Він став батьком -родоначальником клану Гобі, з якого походять різні роди, наймолодший з яких — Заза — переселилися з Джомаг у село Джер, де стали опікуватися древнім святилищем Джер (Гер, груз. Гері). Звідси виходець роду Іуане (Іоанн) переселився в суто осетинське село Діді Ліло (“Велике Ліло”), де у нього народилися два сини – Віссаріон (Бесо) і Георгій.

Молодший був убитий бандитом, а старший переселився у Горі (осет. Гур), народив трьох дітей, з яких вижив наймолодший — Сосо (названий на честь осетинського нарта-спасителя Сослана), офіційно іменований Йосифом. В дитинстві він пройшов посвячення у святилищі Джер (осетин. “джварі” — “хрест”), чому й вижив. Його батько був записаний у грузинських метриках як Дзугашвілі, але його син Дзугати Бесойи фирт Йосеф у православній семінарії більш благозвучно для грузинського вуха вже фігурує як Джугашвілі.

Наступний його псевдонім Сталін в осетинській мові має значення “зоря” (“стъалы”).

Таким чином Сталін для певних груп євразійських та російських імпер-традиціоналістів виступає виходцем із сакрального центру.

В Західній Традиції, навпаки, Морія (“Чорна Безодня”) є осідком зла, яке пробудиди в його глибоких надрах гноми королівства Казад-Дум, добуваючи мінерал міфріл. Це зло отримало назву “Загибель Дуріна” (від імені динстичних імен у гномів). Гноми змушені були залишити Казад-Дум і з того часу це королівство отримало свою назву на сіндарині “Морія” і стало форпостом орків з Туманних гір.

В кінці т.зв. Третьої Епохи, під час подій, візіонерськи описаних Дж. Р.Р. Толкієном, у “Володарі Кілець”, Охоронцями Кільця було виявлено, що “Загибель Дуріна” є “тінню майара” – Балрогом (“Вогнемороком”), який переховувася в надрах Арди після “Війни Гніву” (в кінці Першої епохи). Гендальф протистояв червоновогненому демону на вузькому Морійському мості біля руїн Східних воріт Морії, де вони зійшлися у поєдинку і разом зірвалися з мосту у Морійський рів. Хоч обидва вижили під час падіння, вони продовжили свій герць від відвічних глибин Морії до однієї з вершин гори – Безкінечних Сходів Казад-Думу. Зі смертю Балрога для династії Довгобородих гномів Дуріна відкрилася можливість відновити свою прадавню вітчизну.

http://primordial.org.ua/archives/1062