June 20th, 2012

Я Африка

Путь испанской фаланги

Оригинал взят у abyssman в Путь испанской фаланги
Увидел у tiropolk
 

Основателем Испанской Фаланги является испанский дворянин, маркиз Хосе Антонио Примо де Ривера (1903-1936). Он был сыном генерала Мигеля Примо де Риверы, возглавлявшего Правительство Испании в 1923-30 годах. Уже его отца король Испании Альфонс XIII сравнивал с Бенито Муссолини.


 
Генерал Мигель Примо де Ривера

Однако в 1930 году под давлением оппозиции была установлена конституционная монархия, открывшая путь к победе республиканского партийного блока. 14 апреля 1931 года монархия в Испании была свергнута, что в ближайшем будущем привело к началу ожесточённой гражданской войны. В этой ситуации идеи Б. Муссолини оказались востребованы в ещё большей степени, чем ранее. И в 1933 году Хосе Антонио Примо де Ривера вместе с молодым философом Рамиро Ледесмой Рамосом начал выпускать газету "EI Fascio". В ней они обличали: либерализм с его республиканским строем; лицемерное масонство, прикрывавшееся социалистическими идеями и лозунгами; марксизм, с его классовой борьбой, доведённой до абсурда; а также анархистов, атеистов и прочих леваков. Демократической власти противопоставлялся путь национальной диктатуры, способной остановить разгул либерализма, защитить интересы народа и идеалы социальной справедливости. 


Collapse )
Я Африка

Когда случилось рукотворное Богосаможертвоприношение Иисуса Христа на Голгофе

Оригинал взят у skurlatov в Когда случилось рукотворное Богосаможертвоприношение Иисуса Христа на Голгофе
Исходя из "близнечности" Иоанна Крестителя и Иисуса Христа и воспользовавшись Таблицами НАСА фаз Луны в I веке до нашей эры, я несколько лет назад пришел к выводу - "Итак, по всей вероятности, Иоанн Предтеча был зачат в осеннее равноденствие -13 года и родился в летний коловрат -12 года, а Иисус Христос соответственно был зачат в весеннее равноденствие -12 года и родился, как и положено, через 9 месяцев в зимний коловрат того же года". А взошел он на алтарь Богосаможертвоприношения Голгофы в возрасте, когда, "как сказали Ему Иудеи: Тебе нет еще пятидесяти лет" (Евангелие от Иоанна 8:57). Ученые считали, что Иисус Христос принял смерть и посрамил Иудеев, которые не верили в рукотворное Богосаможертвоприношение и недоумевали "неужели Он убьет Сам Себя" (Евангелие от Иоанна 8:22), - где-то между 31-33 годами нашей эры. И вот наука созрела, возможно, до установления более точной даты великой репетиции эсхатологического Высшего Акта - вечером в пятницу 3 апреля 33 года. -

— 26.05.12 12:36 —
Христос умер 3 апреля
Американские и немецкие геологи утверждают, что они определили точную дату смерти Иисуса Христа на основе...

http://www.gazeta.ru/science/2012/05/26_kz_4602369.shtml

Я Африка

Вяч.Вс.Иванов. "Гийом Аполлинер и расцвет французского раннего авангарда"

Оригинал взят у philologist в Вяч.Вс.Иванов. "Гийом Аполлинер и расцвет французского раннего авангарда"
Вяч.Вс.Иванов 14 июня 2012 г. в ИМК МГУ прочел лекцию «Гийом Аполлинер и расцвет французского раннего авангарда (с новым переводом «Песни неудачно влюбленного» и других стихов)».

Ива́нов, Вячесла́в Все́володович (род. 21 августа 1929, Москва) — русский, советский и американский лингвист, академик РАН (2000), академик РАЕН (1991), профессор Отдела славянских и восточноевропейских языков и литератур Калифорнийского университета, Лос-Анджелес (UCLA), директор Института мировой культуры МГУ, директор Русской антропологической школы РГГУ. Сын писателя Всеволода Ива́нова.



Исследования посвящены исторической и сравнительной лингвистике (прежде всего индоевропейских языков), психолингвистике, семиотике, математической лингвистике, литературоведению, истории культуры, антропологии. Библиография его научных трудов включает более тысячи пунктов. Опубликовал переводы с восемнадцати языков. Доктор филологических наук (1955, диссертация не утверждена и утеряна ВАКом, повторно в 1978). В 1950—1960-е гг. неоднократно подвергался преследованиям за несогласие с официальной идеологией (в частности, за открытое выступление против гонений на Б.Пастернака). Совместно с В.Н.Топоровым написал две монографии и множество статей по семиотике славянской культуры. Совместно с Т. В. Гамкрелидзе является автором фундаментального труда «Индоевропейский язык и индоевропейцы», где исследуется грамматика и лексика гипотетического языка-предка всех индоевропейских языков, намечена реконструкция основных характеристик социальной организации, религии и материальной культуры праиндоевропейцев, а также — с опорой на археологические данные — рассматривается вопрос о происхождении индоевропейцев.
Я Африка

Адинатх Бхайрав: Почему оппозиция проигрывает Путину

Оригинал взят у falangeoriental в Адинатх Бхайрав: Почему оппозиция проигрывает Путину

http://falangeoriental.blogspot.com/2012/06/blog-post_4528.html

Мне странно слышать слова о том что Гитлер хотел поработить народы СССР. Народы СССР уже давно были порабощены коммунистами и влачили жизнь в бесправии и нищете. Грузинский пахан, опираясь на национал-предателей, заправлял всем этим порабощением. Согласно заветам Ленина. Жители СССР существовали в кошмарной нищете и в совершенном бесправии. Коммунисты обрекли народы СССР на самое настоящее рабство. Рабочие и крестьяне питались картошкой и хлебом, мясо ели изредка. Никаких свобод у жителей СССР не было. Не мог Гитлер поработить народ еще более сильным образом. Невозможно поработить тех кто уже давно порабощен. Гитлер мог только дать людям СССР больше свободы и благоустроенности. Построить автобаны. Механизировать промышленность, агрикультуру. Убрать из правительства кухарок и водрузить туда как минимум кшатриев.

Победа СССР над Третьим Рейхом является поражением.

Гитлер попал в ту же ловушку что и Наполеон. И нынешние активисты антипутинского протестного движения будут разбиты наголову тем же феноменом, от которого погибли Гитлер и Наполеон.

Основной причиной наполеоновского, как и гитлеровского, поражения является российский мужик. Наполеон рассчитывал на то что народ России поддержит его поскольку его социальный строй гарантирует людям гораздо большие свободу и равенство. Знал Наполеон и о русских морозах и о русских просторах, предполагал он и то, что в России нет дорог, а есть только направления. Наивно было бы думать, что перед такой масштабной военной кампанией он не изучил условия, где будет она проходить. Но одной вещи не мог предположить Наполеон, что есть на земле люди, которых не соблазняет и не волнует сладкое слово «свобода». Энгельс так описывает, сей непостижимый для европейского восприятия феномен: «И русский мужик, взявшись за топор, с отчаянным остервенением защищал свое рабство».

СОКІЛ

Криптокомунізм: ворог під маскою

Свого часу вождь іспанського народу – генералісимус Франсіско Франко Баамонде залізною рукою зачистив Фалангу від тих, хто волав про необхідність боротьби з капіталізмом [Payne Stanley G. Fascism in Spain, 1923-1977. – Madison: Wisconsin University Press, 1999; Payne Stanley G. Falange: A History of Spanish Fascism. – Stanford: Stanford University Press, 1961; Ellwood Sheelagh M. Spanish Fascism in the Franco Era: Falange Española de las Jons, 1936-76. – London: Macmillan, 1987]. Час показав правоту каудільйо, оскільки цей крок був виправданим як з огляду на потребу побудови заможного середнього класу – опори правої ідеології, так і через нагальність очищення партії від законспірованих прибічників большевизму. Історія приходу комуністів до влади в багатьох країнах показує, що навіть маленькі їхні угруповання, що видаються несуттєвою політичною силою, маргінальною й слабкою, здатні за певних умов, зокрема, з боку великих комуністичних держав, на опанування ситуацією й швидке зростання. Часто багато високопоставлених політичних фігур, яких важко було запідозрити в симпатіях до комунізму (причому чимало з них були відомі загалу як люди зі стійкою антикомуністичною репутацією), були насправді криптокомуністами, котрі показували свої справжні кольори лише згодом, після приходу лівих до влади. Комуністи успішно інфільтрують некомуністичні політичні партії уздовж усього політичного спектру справа наліво, причому деякі з цих криптокомуністів навіть примудряються зайняти в цих партіях високі впливові посади. Багато з цих таємних прихильників комуністичної маячні видають себе за членів ліберальних і соціял-демократичних партій, а деякі також належать до правих націоналістів і навіть до виразно профашистськи орієнтованих. Дещиця криптокомуністів, як показує історія, проникала навіть у збройні сили та антикомуністичні відділи таємної поліції. Ними повнилися профспілки. Та найбільше таємних послідовників комунізму бувало серед культурної еліти, що не належала офіційно до жодної партії.
Багато видатних безпартійних письменників, поетів, журналістів, науковців і навіть музикантів потім за одну ніч перетворювалися на просовєтських політиків, не кажучи вже про менш видатних. Як пояснює нині вже покійний, на жаль, видатний мислитель сучасности, що не раз викривав дволикість і потворність лівої ідеї, – литовський патріот Александрас Штромас, криптокомуністичний феномен часто проявляється в тому, що стає можливим сформувати комуністичний уряд без участи багатьох (а в деяких випадках і жодного) з членів власне комуністичної партії. Від початку Другої світової війни, коли ця тактика була застосована Совєтським Союзом по відношенню до незалежних Балтійських держав, криптокомунізм поширився по всьому антикомуністичному світові й про нього завжди слід пам’ятати, доки існує загроза приходу комуністів до влади в будь-якій нелівій країні світу. Запобігти криптокомунізмові чи обмежити його дуже важко. Доки комуністична ідеологія приваблює різних неповноцінних прибічників, доти існуватимуть і криптокомуністи. Через це слід завжди мати на увазі червону загрозу та її реальну небезпеку в кожній країні світу, навіть якщо видима сила комунізму в окремо взятій країні може видаватися мінімальною [Shtromas Aleksandras. Totalitarianism and the Prospects for World Order: Closing the Door on the Twentieth Century. – Lanham: Lexington Books, 2003. – P. 256-258; Deák István. Jews and Communism: the Hungarian Case // Dark Times, Dire Decisions: Jews and Communism. – Oxford: Oxford University Press, 2004. – P. 48]. Провал комунізму в Європі ще нічого не означає, що виразно засвідчили кампанія з цькування генерала Аугусто Піночета Угарте 1998 року та активна протидія скиданню лівих диктатур Моаммара Каддафі та Башара Асада в 2010-2012 роках. Крім легальних лівих партій чи угруповань педантів, які просторікують про цінність очищеної від сталінізму марксистської діялектики, у сучасних країнах таємні прихильники комунізму можуть ховатися під личинами борців із суспільною нерівністю, забрудненням довкілля, статевою, расовою чи етнічною дискримінацією, релігійних лідерів, проповідників, антиглобалістів або ж антифашистів, ентузіястів соціяльного захисту незаможних прошарків населення, прибічників лібералізму та демократизації, різноманітних фантастів і утопістів. Важливе місце в діяльности криптокомуністів, як і раніше, посідає антикапіталістична та антифашистська (в дуже широкому значенні слова) пропаганда. В якости прикладів для наслідування молоді «дозволяються» лише ті праві чи псевдоправі діячі, котрі не здобули успіху в своїй діяльности, лишилися напівзабутими маргіналами, чий досвід політичної боротьби був абсолютно невдалим, а також особливо ті, хто, з особистих мотивів перебуваючи в опозиції до переможних і звитяжних правих політичних сил, шкодили їм чи намагалися шкодити, провокували розколи, зраджували власні народи й держави, допомагали їх розвалювати, захоплювати й поневолювати, виступали посіпаками лібералів або й узагалі стояли на близьких до лівацтва позиціях. Висуваються й нові кумири. Учорашні надхненники «червоних бригад» і подібних терористичних угруповань нині, перефарбувавшись, видають себе за нових правих й облудно закликають до спілки з Кремлем задля подолання західного декадансу. Це стара тактика: свого часу марксизм став привабливим для молодих інтелектуалів Франції, коли про свої симпатії до нього заявили провідні філософи-екзистенціялісти [Eliade Mircea. Occultism, Witchcraft, and Cultural Fashions: Essays in Comparative Religion. – Chicago: University of Chicago Press, 1978. – P. 9]. Криптокомуністами можуть бути як працівники засобів масової інформації та псевдонауковці, так і політики, котрі ставлять за мету будь-якою ціною розкласти суспільну мораль, знищити національну самосвідомість, спаплюжити правий консервативний рух і тих діячів культури, хто знайшов у собі сили повстати супроти людожерської утопії. Іншим їхнім завданням є створення позитивного іміджу соціялістичних держав, приховування правди про злочини тиранічних комуністичних режимів і герильї, замовчування провалів лівих політичних діячів. Опинившись при владі, ліві так чи інакше починають вести країну комуністичним шляхом, принижуючи людську та національну гідність. Будь-які їхні соціял-демократичні й егалітаристські реформи можуть обернутися тоталітаризацією країни [Christofferson Michael Scott. French Intellectuals Against the Left: The Antitotalitarian Movement of the 1970s. – New York-Oxford: Berghahn Books, 2004. – P. 216-221]. Існує постійна загроза реставрації таких найпотворніших форм марксизму, як сталінізм чи троцкізм. Для цивілізованого світу становить небезпеку існування агресивних соціялістичних держав – таких, як тоталітарні Куба, Венесуела, Китай, Північна Корея, В’єтнам, Лаос, Сирія, тих, де ліві законно чи незаконно спромоглися прийти до влади, – Непал, Еквадор, Нікарагуа, Болівія, а також тих, де панує репресивна неокомуністична ідеологія, поєднана з імперіялізмом, як, наприклад, у Російській Федерації. Вони надихають та фінансують відверто ліві й замасковані рухи, організації та окремих діячів. Неокомунізм та криптокомунізм лишаються основними ворогами постсоціялістичних країн [Carey Henry F. Romania Since 1989: Politics, Economics, and Society. – Lanham: Lexington Books, 2004. – P. 53; Csergo Zsuzsa. Talk of the Nation: Language and Conflict in Romania and Slovakia. – Ithaca: Cornell University Press, 2007. – P. 69]. Особливо беззахисними перед ними є держави, що постали внаслідок розпаду Совєтського Союзу та продовжують перебувати в орбіті зовнішньополітичних претензій його невситимої правонаступниці. Криптокомуністичні еліти замінили в них колабораціоністську номенклятуру, не демонтувавши старі політичні структури. Велика кількість старих форм досі існує, й не лише в економічній сфері, де вони найбільш помітні. Номенклятура про людське око адаптувала націоналістичні слогани незалежности, ринкових реформ та західної орієнтації. Але криптокомуністична політика, що проводиться під цією личиною, має наслідком не лише подальшу економічну стагнацію, але також глибоке відчуження населення від цих слоганів, якими зловживають, і від політичної сфери загалом, тож нігілізм як захисна мобілізація стає превалюючим ставленням до політики в суспільстві постсовєтських країн. Задля своїх регіональних і кланових інтересів ця номенклятура поглиблює суспільне протистояння, сіє хаос і нестабільність, залякуючи не лише емігрантські анклави, але й нижчі верстви суспільства націоналістами, й усіляко нищить єдність нації [Riabchouk Mykola. Civil Society and Nation Building in Ukraine // Contemporary Ukraine: Dynamics of Post-Soviet Transformation. – Armonk: M.E. Sharpe, 1998. – P. 85-87]. Ліві заохочують і штучно плекають регіоналізм, етнічний і субетнічний сепаратизм. Найбільш корисною, ефективною й успішною тактикою видається офіційна заборона комунізму, соціялізму, соціял-демократії та послідовне переслідування комуністичної ідеології, як це відбувалося в тих країнах, де при владі були міцні праві воєнні режими, а також, за демократичної форми правління, максимальна нетолерантність до комуністів, тобто те, що ліві іменують «полюванням на відьом», дискримінацією й «антикомуністичною істерією». Потрібна також десовєтизація в царині культури, моралі, етики й історичної пам’яті. Прикладом може слугувати діяльність Аугусто Піночета та керованого ним військового режиму з побудови міцного суспільства на консервативних традиціоналістичних засадах. Розбудова стабільної держави та відновлення суспільної гармонії велися, спираючись на чилійські релігійні та історичні традиції. Хунта, ліквідувавши ліві партії та порятувавши країну від матеріялізму, ненависти й комунізму, декларувала свою лояльність до релігійної концепції людини й суспільства, бачення людини як істоти, наділеної духовністю. Піночет, який подібно до Франко, поєднав модернізацію з традиційною релігійною мораллю, вбачав коріння свої принципів у чилійській національній реальности. Йому та його сподвижникам було відомо, що комунізм, єдиний ворог, якого сьогодні має світ, задля зруйнування західного суспільства атакує його базу – єдність родини. Основоположним обов’язком держави є захист інституту родини, бо інакше люди залишаться беззахисними перед тоталітарною загрозою. Опанувавши задля своєї деструктивної мети як технології, так і демократичну систему, марксизм спершу роз’їдає підвалини родини, щоб потім легше було отримати владу над людьми. Як пояснював Піночет, марксисти використовують усі типи порушень порядку: матеріяльний безлад – через вуличні демонстрації, економічний безлад – через демагогічний та інфляційний тиск, суспільний безлад – через постійні страйки, моральний безлад – за допомогою наркотиків, порнографії, розпаду родини, духовний безлад – через систематичну класову ненависть. Чилійський народ зіткнувся з гігантською кампанією, котра спрямована на  зруйнування сім’ї й поширюється в усьому світі. Наркоманія, розпуста й правопорушення є лише частиною зловісного арсеналу ворогів порядку, правосуддя, свободи й віри. Генерал був свідомим, що йдеться про відверто сатанинську глобальну силу, з якою неможливий діалог або домовленості, і що репресії відкритих і прихованих марксистів – ціна за порятунок західної культури та чилійської моралі. Саме жінки першими в Чилі наважилися повстати на боротьбу проти марксизму. Тому особливим піклуванням слід оточити жінок, матерів, бо саме вони бережуть єдність чилійської родини та рятують Вітчизну. Через свою самопожертву та самозречення, через своє страждання, через свою присвяту родині та через свою непорушну вірність Батьківщині жінки забезпечать, щоб чилійські сини й доньки виростали патріотичними громадянами. Родина, на думку генерала, знаходилася над і поза політикою та була основною й головною турботою уряду. Чилійці розумілися ним як родинна нація, а національний лідер – як оборонець великої чилійської родини, сильний патріярх, готовий захистити її від комуністичного насильства та будь-якої іншої загрози. На мілітарний уряд покладалося фундаментальне завдання захистити й підтримати родинний добробут, який уособлював економічний і суспільний поступ. То був, за словами Піночета, священний обов’язок, який належало виконувати з максимальною енергією та рішучістю. На противагу марксизмові, хунта розглядала людину як вищу за державу, закон як ключовий інструмент для загального блага, приватну власність як фундаментальне право, національну єдність як вищу мету, а націоналізм як вираження фундаментальних цінностей національної душі. Націоналізм визначався як стиль поведінки, що усував фаворитизм і політичні інтриги з виконання закону й державного урядування, поціновував гордість за роботу та ідеали особистих заслуг і зусиль і вимагав особистої стриманости й аскетизму від політичних лідерів.  Звернення до історичного минулого Чилі підкреслювало значення національної свободи та важливість звільнення від комуністичної тиранії, котра відстоювала чужинські інтереси, руйнувала чилійську автентичність (chilenidad), нищила ментальність чилійців [Stern Steve J. Battling for Hearts And Minds: Memory Struggles in Pinochet’s Chile, 1973-1988. – Durham: Duke University Press,  2006. – P. 34, 57, 68-71, 339, 359; Chuchryk Patricia M. Subversive Mothers: The Womens Opposition to the Military Regime in Chile // Women, the State, and Development. – Albany: State University of New York Press, 1989. – P. 138; Baldez Lisa. Why Women Protest: Womens Movements in Chile. – Cambridge: Cambridge University Press, 2002. – P. 115-120; Cristi Marcela. From Civil to Political Religion: The Intersection of Culture, Religion and Politics. – Waterloo: Wilfrid Laurier University Press, 2001. – P. 170-180; Loveman Brian. For La Patria: Politics and the Armed Forces in Latin America. – Wilmington: Scholarly Resources Inc., 1999. – P. 130; Thomas Gwynn. Contesting Legitimacy in Chile: Familial Ideals, Citizenship, and Political Struggle, 1970-1990. – University Park: Pennsylvania State University Press, 2011. – P. 141-142, 144, 147, 152-153, 163, 166-167]. Цей досвід боротьби з комуністичною деструкцією має бути використаний у Центральній Європі. Оскільки приховані комуністичні агенти будуть намагатися інфільтрувати військово та політично значущі істеблішменти за будь-яких обставин, навіть за умови повної легалізації комунізму як ідеології й політичної орієнтації нарівні з іншими та толерантного ставлення до людей комуністичних переконань у ліберально-демократичному суспільстві, то однозначно потрібна ефективна організація національної безпеки [Shtromas Aleksandras. Op. cit. – P. 258-259]. Необхідна, в тому числі й на міжнародному рівні, координація дій спецслужб, правоохоронних органів, націонал-патріотичних політичних партій і неформальних молодіжних організацій, здатних упоратися з лівацькими провокаторами, терористами й екстремістами. В умовах держав Центральної Європи, таких, як Україна чи Білорусь, гостро актуальною є також загальна мобілізація національної інтелектуальної еліти, спрямування всіх зусиль на засудження злочинів комунізму, викриття правди про них та критику лівої ідеології, насамперед її прихованих і закамуфльованих різновидів.
Я Африка

Всеволод Чаплин: Передача «Спокойной ночи, малыши!» пропагандирует зоофилию и прочие мерзости

Оригинал взят у philologist в Всеволод Чаплин: Передача «Спокойной ночи, малыши!» пропагандирует зоофилию и прочие мерзости
Оригинал взят у falanster в "Новость", но забавная)


Член Генерального совета партии «Единая Россия» и министр культуры Владимир Мединский предложил закрыть телепередачу «Спокойной ночи, малыши!».

Детская телевизионная передача «Спокойной ночи, малыши!» должна быть закрыта. Такое мнение в эфире информационного телеканала «Россия-24» выразил министр культуры Владимир Мединский. «Я считаю, что эту программу, являющую собой пережиток советского прошлого, атавизм в информационной среде современного российского медиаполя, следует закрыть», - заявил министр.


....
Православная церковь уже успела отметиться и положительно отозвалась об инициативе министра Мединского. Выступая в прямом эфире радиостанции «Радонеж», Председатель Синодального отдела по взаимодействию Церкви и общества протоиерей Всеволод Чаплин заявил, что «Истинно православные верующие разделяют и всецело поддерживают позицию властей, направленную на решительное избавление от постыдного прошлого в виде развращающих детей телепередач, пропагандирующих гомосексуализм, зоофилию и прочие коммунистические мерзости». Далее Чаплин сказал, что надеется на то, что вместо «абсолютно пошлой и гнусной передачи, которую ведёт вульгарная полураздетая женщина и животные, разговаривающие на человеческом языке» руководство телеканала, наконец, выделит время для православной телепередачи «Детский благовест».

Я Африка

СТЕРЕТЬ С ЛИЦА РОССИЙСКОЙ ЗЕМЛИ ПОДЛЫХ ИЗМЕННИКОВ РОДИНЫ!



«ПРЕЗРЕННЫЕ ТОРГОВЦЫ РОДИНОЙ»,  РОССИЙСКАЯ ГАЗЕТА, №5 от 20.01.2015 г.


        Право-либеральные бандиты во главе с кровавым псом Ходорковским готовили войну против России, чтобы уничтожить в ней империю и восстановить олигархический строй. Пытаясь развязать силы всеобщей войны и толкнуть эти силы против нашего отечества, они не останавливались ни перед чем. Все, что только может изобрести изощренный ум закоренелых извергов, негодяев и выродков, было пущено в ход "право-либеральным блоком" для того, чтобы вызвать войну. Рыжков, Пономарев, Навальный лизали сапоги натовских генералов и разведчиков, торопя их двинуться войной против России.
        Хищно склонясь над картой России, гнусные бандиты мысленно резали, кромсали на клочки русскую землю. Они глядели на цветущие российские республики и края, как на разменную монету для своих сношений с натовскими генеральными штабами. Белоруссию они продавали польским панам, Украину - немецким фашистам, Приморье - японским генералам, Средне-Азиатские республики и Северный край - китайским банкирам. Оптом и в розницу право-либеральные иуды торговали священной землей нашей родины.
        Одной из группировок, входивших в "право-либеральный блок", являлись национал-фашистские шпионы и диверсанты. Военная Коллегия Верховного Суда России уже заслушала показания национал-фашистов Белова, Тора, признавших, что в их планы входило отторжение Украины, Белоруссии, Кавказа от России.
        Говоря о своих изменнических планах продажи России иноземному капиталу, подсудимые неоднократно употребляли на процессе дипломатическое словцо: "протекторат". "Протекторат" означает в переводе на простой русский язык: колониальное рабство. Именно колониальную кабалу готовили право-либеральные бандиты украинскому, белорусскому, грузинскому, армянскому, азербайджанскому, узбекскому, туркменскому, таджикскому и другим народам нашей страны.
        Как выяснилось из показаний бандитов Кадырова и Мирзаева, национал-фашисты по указанию московского центра "право-либерального блока" и натовских разведок бешено боролись в деревне против русского строительства, потворствовали перегибам, срывали землеустройство, подрывали их благосостояние. Злодеи безжалостно травили русский скот: они распространяли эпизоотии среди скота и за один 2013 год уничтожили в Белоруссии около 30 тысяч коней.
        Но натовские провокаторы и диверсанты просчитались. Рабочие и крестьяне национальных республик никому не позволяют сбить себя с путино-медведевского пути. Трудящиеся национальных республик крепко стоят за российскую власть. Национал-фашистские заговорщики пытались сеять среди них национальную рознь, старались распространять шовинистический угар. Тщетно! Никто не в силах вызвать вражду в братской семье российских народов.
        Путино-медведевская национальная политика спаяла в неразрывное целое братские российские республики. Национал-фашистским заговорщикам приходилось тщательно прятать от масс свои подлинные цели. Они не смели раскрыть свое отвратительное лицо агентов натовских генеральных штабов перед украинскими, белорусскими, узбекскими, армянскими, азербайджанскими трудящимися, перед трудящимися самых различных республик, входящих в Российскую Федерацию. Они знали, что на любой фабрике, в любом городе встретят сокрушительный отпор со стороны трудовых коллективов.
        Российская Федерация прочна и несокрушима, как ни одно другое государство в мире. Она крепка неразрывным морально-политическим единством всех населяющих его народов. Ни провокациями, ни актом открытой агрессии не удастся поколебать её гранитных устоев. Чем скорее это поймут правящие круги некоторых капиталистических государств, тем лучше будет для них самих. Ставка на расчленение России неизбежно обречена на позорный провал. Скандальный провал ожидает и всякую попытку сделать ставку на осколки буржуазных националистов в российских республиках.
        Трудящиеся беспощадно сметут с лица российской земли право-либеральную и национал-фашистскую мразь. Презренные торговцы родиной найдут заслуженную кару и будут раздавлены российским правосудием!

ГНУСНЫХ ПРЕДАТЕЛЕЙ - РАССТРЕЛЯТЬ!
        (Резолюция собрания рабочих, работниц, инженеров, техников и служащих Нижнетагильского танкового завода)

ИСТРЕБИТЬ ЗЛОДЕЕВ!
        (Резолюция слета гастрабайтеров-стахановцев Таджикистана)

Оригинал взят у strannik_haski в СТЕРЕТЬ С ЛИЦА РОССИЙСКОЙ ЗЕМЛИ ПОДЛЫХ ИЗМЕННИКОВ РОДИНЫ!