March 1st, 2013

SOL

Старинная китайская эротика и фарфор.

Оригинал взят у marinni в Старинная китайская эротика и фарфор.

"Ero or porno?" Китайский эротический фарфор.



Первые известные примеры китайского эротического искусства датируются сроком более двух тысяч лет.
Их можно найти на различных изделиях из фарфора, фарфоровых статуэтках,на коробках с инкрустацией, картинах из шелка или рисовой бумаги.
В Китае, в отличие от западного мира, где христианство считало греховным и постыдным плотские утехи, духовные и телесные сущности воспринимаются нераздельно.



Картины и рисунки часто делались как руководство- инструкция для застенчивых или неопытных молодых людей.

Особенно часто такие вещи дарили на свадьбу.
На них можно встретить подарочные надписи:"Предлагая вам эту коробку в дар, желаю всем быть счастливыми и жить в радости", или: "Муж и жена с любовью благословляют драгоценного сына на создание счастливой семьи".

Collapse )
SOL

Ігор Загребельний: Топіка християнського платонізму як філософський базис націоналістичної ідеології

Оригинал взят у falangeoriental в Ігор Загребельний: Топіка християнського платонізму як філософський базис націоналістичної ідеології

http://falangeoriental.blogspot.com/2013/03/blog-post.html

Мета даного тексту двояка – з одного боку, знайти у філософській топіці християнського платонізму метаісторичне обґрунтування ідей нації та націоналізму, з іншого – «заземлити» це обґрунтування в конкретний історичний контекст, а саме показати його актуальність в реаліях українського сьогодення.

Передусім, варто дати окреслення самому поняттю топіки християнського платонізму. Платонівському світу ідей у християнстві відповідає сукупність Божих думок. Ця повнота, як і сам Бог, є трансцендентними щодо світу, який у парадигмі Нового часу прийнято називати «об’єктивно існуючою реальністю». І «реальність» загалом, і її компоненти зокрема є «копіями» Божих думок (ідей) – нема нічого, щоб існувало поза Божою свідомістю. Будучи наділеною свобідною волею і маючи пошкоджену гріхопадінням природу, людина може робити вибір: або йти шляхом істинних «копій», або відхилятися від цього шляху, відтворюючи ідеї, що окреслюють Божий допуск. Останнє є шляхом хибного існування, шляхом утечі сущого від Буття. Натомість, намагаючись відтворювати істинні ідеї, недосконале суще удосконалюється, йде шляхом епістрофе, повернення до Єдиного.
В окресленій топіці націоналізм набуває свого завершеного вигляду. Саме у цій топіці нація постає як щось, що є вищим за етнографічні ознаки, системи ідентичностей чи механічне сумування «і мертвих, і живих, і ненароджених». Нація – це, у першу чергу, «копія» Божої ідеї нації. Емпіричне існування нації відповідає «заземленню» платонівської ідеї у арістотелівську форму. Національна ідея суть спроба рецепції людьми Божої думки-ідеї. Відтак, існування нації варто розуміти так, як св. Тома розуміє існування універсалій (як трансцендентну сутність, як іманентну форму, як ідею, що існує в людській свідомості). Лиш у сенсі трансцендентного існування ідеї нації нація є «вічною», лиш у світлі цього існування «і мертві, і живі, і ненароджені» перетворюються на містичне ціле, лиш визнання об’єктивності такого існування перетворює національну ідею на щось більше, аніж штучний інтелектуальний конструкт, приклад деесенціалізованих дискурсивних ігор.

У межах християнського платонізму чудово пояснюється відомий вислів Юліяна Вассияна «Дорога до Бога веде через Батьківщину». Боротьба за інтереси нації є наслідком віднаходження істинної ідеї і проявом переображення, оформлення сущого у її (цієї ідеї) світлі. Націоналіст – це той, хто стає на шлях епістрофе і веде цим шляхом суще. В цьому полягає глибинний зміст революційності націоналізму. Видатний мислитель-традиціоналіст Юліус Евола зауважував, що істинний зміст поняття «революція» полягає не в прогресистському руйнуванні «старого» і творенні «нового» (за якими, по суті, криється все більше віддалення від праобразу, ідеї, архетипу), а в протилежному процесі – в процесі повернення до «споконвічного». Саме таку революцію творить націоналізм.

Істинний український націоналізм є революційним політичним платонізмом. Його завдання – повернути бунтівну матерію (емпірично існуючий український народ) до послуху трансцендентній ідеї, іманентно виразити цю ідею у формі об’єднаного національною ідеєю суспільства і тієї держави, котру це суспільство здобуде.

Стверджуючи, що дорога до Бога лежить через Батьківщину, Вассиян уточнював, що «лучба з Богом можлива тільки безпосередньо між Ним і душею людини». Нація не є наділеною душею істотою, що покликана до посмертної єдності зі своїм Творцем. Такою істотою є людина. Глибинний, метафізичний зміст націоналізму криється в тому, що націоналізм допомагає повернутися до Бога конкретним людям. Епістрофе – це шлях істини і любові, а відтак і жертви, що є неминучою внаслідок контрасту, котрий виникає між епістрофе та світом ненависті і брехні, продосу гріховної ентропії. Головна цінність націоналізму полягає у тому, що він може бути шляхом згаданих істини, любові та жертви, шляхом епістрофе, шляхом до Господа…
SOL

Донецкое СБУ предотвратило дерзкую попытку присоединения Украины к Таможенному Союзу

Оригинал взят у falangeoriental в Донецкое СБУ предотвратило дерзкую попытку присоединения Украины к Таможенному Союзу

http://falangeoriental.blogspot.com/2013/03/blog-post_1.html

Донецкое СБУ предотвратило дерзкую попытку присоединения Украины к Таможенному Союзу.

В Донецкой области возле государственной границы Служба безопасности Украины выявила подземные трубопроводы. Об этом сообщили в пресс-группе Управления СБУ в Донецкой области.

Согласно сообщению, на территории Амвросиевского района сотрудники СБУ выявили две трубы диаметром 400 мм, проложенные под землей в направлении государственной границы.

Благодаря вмешательству сотрудников СБУ, злоумышленники не успели воспользоваться оборудованием.

Вчера, 28 февраля, сотрудниками Управления СБУ с привлечением военнослужащих Донецкого пограничного отряда с применением специальной техники трубопроводы были выкопаны.

Проводятся соответствующие проверочные мероприятия, - отмечается в сообщении.
SOL

Памятник замученным НКВД в тюрьмах Львова в 1940-1941 годах 28 украинским детям

Оригинал взят у falangeoriental в Памятник замученным НКВД в тюрьмах Львова в 1940-1941 годах 28 украинским детям

http://falangeoriental.blogspot.com/2013/03/1940-1941-28.html

В 1940-1941 гг. до вступления сил Вермахта в Львов, НКВД СССР эффективно использовало детей, как средство давления на матерей, находящихся под следствием по обвинению в связях с украинским Движением сопротивления советской оккупации - ОУН. Уничтоженным в качестве заложников детям было от одного дня до двух лет. Еще двум мальчикам было 15 и 17 лет. Их матери в конце 1940-х годов находились под следствием в тюрьмах на Замарстыновской и на «Бригидках» в оккупированном Советами Львове.

Памятник замученным НКВД в тюрьмах Львова в 1940-1941 годах украинским детям установлен на Яновском клабище города Львова.

Детей энкаведисты тайно вывезли из тюрем и ЗАЖИВО закопали на удаленном поле на Яновском кладбище. Об этом рассказал Радио Свобода председатель Львовского областного общества политических узников и репрессированных, бывший малолетний политзаключенный Петр Франко.

«О том, что на Яновском кладбище похоронены дети, я узнал от пожилого мужчины. Мне повезло тогда как помощнику депутата попасть в архив и изучить многочисленные материалы о смерти тех детей. И тогда я понял, что в братской могиле на Яновском кладбище похоронены дети из двух тюрем, «Бригидки» и Замарстиновской», - рассказал Петр Франко в интервью "Радио Свобода".

В 1940-1941 годах сотрудники НКВД СССР арестовывали беременных женщин, которые подозревались в связях с ОУН, или просто не воспринимали оккупационный советский режим в Украине. Женщины рожали в ужасных условиях. Советские следователи били об стол младенцами, чтобы из матерей выбивать показания, говорит Петр Франко.

Когда немецкие войска вошли на территорию Львовщины в июле 1941 года, они открыли тюрьмы, и от увиденного львовяне ужаснулись: прибиты к двери детские тела, трупы и кровь. С того времени сохранились фотографии, сделанные немецкими властями, которые эти материалы также использовали в своей пропаганде.

Блаженного отца Украинской Греко-католической церкви о. Зиновия Ковалика в 1941 году энкаведисты не только распяли, но и в живот положили младенца, с целью выбивания показаний из остальных подозреваемых в антисоветской деятельности львовян.

Во Львове в 1941 году было 8 мест пыток людей. Кровавым для осужденных был июнь 1941-го.

Трагедия убитых советским НКВД детей в львовских тюрьмах в 1941 году не является до конца исследованной. Ведь до сих пор не рассекречены архивные документы МВД СССР, в частности, административно-тюремного управления, отмечает директор львовского музея «Тюрьма на Лонцкого» Руслан Забилый.

В музее есть список более 1600 расстрелянных людей, но сколько из них несовершеннолетних, пока не выяснено. «Нужно проводить научно-поисковую работу, работать в архивах. Обычно женщины рожали в тюрьме на Лонцкого, но мы не знаем судьбы тех детей. Возможно, их забирали в тюрьмы специализированные. Хотя в тот момент творились такие жестокие вещи, что и факты убийства детей тоже были », - отметил Забилый.
SOL

Жан-Кристоф Амманн: Лена Хейдиз — это дервиш

Оригинал взят у falangeoriental в Жан-Кристоф Амманн: Лена Хейдиз — это дервиш

http://falangeoriental.blogspot.com/2013/03/blog-post_9081.html

Почему Ницше? Почему «Так говорил Заратустра»?

Лена Хейдиз погружена в экзистенциальную драму, глубоко укоренившуюся в исторической перспективе авторитарного общества. Ницшевское «Бог умер» значило смерть национально-религиозному и теологически идеологизированному представлению о боге девятнадцатого столетия. Этот бог должен был умереть! Но его место сразу занял Коллектив, властно и насильственно помешавший индивидуальности освободиться от мировоззренчески систематизированного «бога». То есть, можно сказать: из огня да в полымя!

Живописная битва Лены Хейдиз — это битва индивидуальности против коллектива. Это долгая борьба Сизифа -- lamento неприемлемого бессилия. Сила и мощь такого восстания имеют апокалиптические черты: Лена Хейдиз очень хорошо знает, что значит «Человек человеку волк» (Томас Хоббс) или же «Ад — это другой», как говорил Жан-Поль Сартр. Оба афоризма нацелены на индивидуальность. Но с другой стороны коллектив пожирает своих детей. Где же золотая середина? Идеологизированный коллектив как вездесущая сила, обещавшая счастье и распугавшая, подобно пугалу на огороде, прежние ценности, вынужден уже сегодня принять исключительно экономические правила игры.

Образный язык Лены Хейдиз выражает себя часто намеренно плакатно, потому что здесь речь идёт о наглядных скрижалях, которые должны растормошить и разбудить. В то же время язык её образов верен основной задаче художника: художник — это дервиш, который не столько заклинает коллективную память, сколько пребывает в постоянном движении, происходящем в самой мысли и памяти современности.

Лена Хейдиз — это дервиш.