Helgi Avatara (goutsoullac) wrote,
Helgi Avatara
goutsoullac

СЕНСАЦИОННОЕ КОНСПИРОЛОГИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ

Солідаризується з Сент-Івом й Говард Філіпс Лавкрафт, описуючи в "Потойбіч сну" приховану державу Великої Раси соціал-фашистського типу. Спершу вона існувала як королівство Ломар на Північному Полюсі і з успіхом відбила напади варварів Гнофкеусів. Але позбавлені благородства орди карликів-інутів (натяк на самоназву ескімосів "інуїт" !) під час містичного свята Полярної Зорі Седави захоплюють королівство і залишки емігрантів змушені спочатку рятуватися в непрохідних болотах Арвари, а потім, після жахливої космічної катастрофи (внаслідок якої, за М. Серрано, Північний полюс став тепер Південним, а "Гіперборея"-Ломар — Антарктидою), каста жерців ("блукаючий-левітуючий Храм") переселилася на південь у Гімалаї, де заснувала в недоступному просторі" (Ultraraume) приховану цивілізацію "сірооких людей" (Агартху), котрі, будучи сповідниками Ранкової та Вечірньої Зорі Венери (Орден Восьмикутної Зорі, A-Mor, Leliwa, Re-Che), стали вихователями нової раси рятівників світу — золотоволосих та блакитнооких героїв (Олімп-Ансузгард у західній традиції або аватара Парашурама у східній), "люциферіти, діти Венери-Фрейї-Іштар" (за М. Серрано). Зрештою, як вже вважають подальші інтерпретатори (зокрема, Маттеус Мух, автор "Батьківщини індогерманців у світлі доісторичних досліджень", 1902 р., Герман Хірт, автор "Індогерманців", 1905-07 рр., фон дер Лаєн, автор "Боги германців та їхні саги про богів", 1908 р., Аксель Ольрік, автор "Нордичного духовного життя" , археолог Густав Коссіна, який заснував у 1909 р. товариство для їх вивчення та расолог Гюнтер Ганс), останні стали правлячими кастами (та класами) расово різних етносів: "... народи - це завжди расові суміші і ніколи не раса ...вдалося виокремити чисті расові типи. Європу населяє п'ять рас: нордична, західна (середземноморська), східна (альпійська), динарська та східно-балтійська. Вони наявні майже у всіх народів Європи, тільки у різних пропорціях. Так що не можна більше говорити про германців, романців і слов'ян як про раси" (Гюнтер Ганс, "Нордична ідея"). В термінології езотериків ці змішані раси нащадків атлантів визначаються як "напівбожественні", "діти Вдови" (Ісіди, Люціни, Белісени, Чорних Дів), "адаміти" (за М. Серрано).
Солідаризується з Сент-Івом й Говард Філіпс Лавкрафт, описуючи в "Потойбіч сну" приховану державу Великої Раси соціал-фашистського типу. Спершу вона існувала як королівство Ломар на Північному Полюсі і з успіхом відбила напади варварів Гнофкеусів. Але позбавлені благородства орди карликів-інутів (натяк на самоназву ескімосів "інуїт" !) під час містичного свята Полярної Зорі Седави захоплюють королівство і залишки емігрантів змушені спочатку рятуватися в непрохідних болотах Арвари, а потім, після жахливої космічної катастрофи (внаслідок якої, за М. Серрано, Північний полюс став тепер Південним, а "Гіперборея"-Ломар — Антарктидою), каста жерців ("блукаючий-левітуючий Храм") переселилася на південь у Гімалаї, де заснувала в недоступному просторі" (Ultraraume) приховану цивілізацію "сірооких людей" (Агартху), котрі, будучи сповідниками Ранкової та Вечірньої Зорі Венери (Орден Восьмикутної Зорі, A-Mor, Leliwa, Re-Che), стали вихователями нової раси рятівників світу — золотоволосих та блакитнооких героїв (Олімп-Ансузгард у західній традиції або аватара Парашурама у східній), "люциферіти, діти Венери-Фрейї-Іштар" (за М. Серрано). Зрештою, як вже вважають подальші інтерпретатори (зокрема, Маттеус Мух, автор "Батьківщини індогерманців у світлі доісторичних досліджень", 1902 р., Герман Хірт, автор "Індогерманців", 1905-07 рр., фон дер Лаєн, автор "Боги германців та їхні саги про богів", 1908 р., Аксель Ольрік, автор "Нордичного духовного життя" , археолог Густав Коссіна, який заснував у 1909 р. товариство для їх вивчення та расолог Гюнтер Ганс), останні стали правлячими кастами (та класами) расово різних етносів: "... народи - це завжди расові суміші і ніколи не раса ...вдалося виокремити чисті расові типи. Європу населяє п'ять рас: нордична, західна (середземноморська), східна (альпійська), динарська та східно-балтійська. Вони наявні майже у всіх народів Європи, тільки у різних пропорціях. Так що не можна більше говорити про германців, романців і слов'ян як про раси" (Гюнтер Ганс, "Нордична ідея"). В термінології езотериків ці змішані раси нащадків атлантів визначаються як "напівбожественні", "діти Вдови" (Ісіди, Люціни, Белісени, Чорних Дів), "адаміти" (за М. Серрано).Солідаризується з Сент-Івом й Говард Філіпс Лавкрафт, описуючи в "Потойбіч сну" приховану державу Великої Раси соціал-фашистського типу. Спершу вона існувала як королівство Ломар на Північному Полюсі і з успіхом відбила напади варварів Гнофкеусів. Але позбавлені благородства орди карликів-інутів (натяк на самоназву ескімосів "інуїт" !) під час містичного свята Полярної Зорі Седави захоплюють королівство і залишки емігрантів змушені спочатку рятуватися в непрохідних болотах Арвари, а потім, після жахливої космічної катастрофи (внаслідок якої, за М. Серрано, Північний полюс став тепер Південним, а "Гіперборея"-Ломар — Антарктидою), каста жерців ("блукаючий-левітуючий Храм") переселилася на південь у Гімалаї, де заснувала в недоступному просторі" (Ultraraume) приховану цивілізацію "сірооких людей" (Агартху), котрі, будучи сповідниками Ранкової та Вечірньої Зорі Венери (Орден Восьмикутної Зорі, A-Mor, Leliwa, Re-Che), стали вихователями нової раси рятівників світу — золотоволосих та блакитнооких героїв (Олімп-Ансузгард у західній традиції або аватара Парашурама у східній), "люциферіти, діти Венери-Фрейї-Іштар" (за М. Серрано). Зрештою, як вже вважають подальші інтерпретатори (зокрема, Маттеус Мух, автор "Батьківщини індогерманців у світлі доісторичних досліджень", 1902 р., Герман Хірт, автор "Індогерманців", 1905-07 рр., фон дер Лаєн, автор "Боги германців та їхні саги про богів", 1908 р., Аксель Ольрік, автор "Нордичного духовного життя" , археолог Густав Коссіна, який заснував у 1909 р. товариство для їх вивчення та расолог Гюнтер Ганс), останні стали правлячими кастами (та класами) расово різних етносів: "... народи - це завжди расові суміші і ніколи не раса ...вдалося виокремити чисті расові типи. Європу населяє п'ять рас: нордична, західна (середземноморська), східна (альпійська), динарська та східно-балтійська. Вони наявні майже у всіх народів Європи, тільки у різних пропорціях. Так що не можна більше говорити про германців, романців і слов'ян як про раси" (Гюнтер Ганс, "Нордична ідея"). В термінології езотериків ці змішані раси нащадків атлантів визначаються як "напівбожественні", "діти Вдови" (Ісіди, Люціни, Белісени, Чорних Дів), "адаміти" (за М. Серрано).
"Мемфіс Міцраїм"* ("Міцраїм" — іудейська назва Єгипту, а "Міср" — арабська; екзотеричні назви — "Орден Сета", "Орден 72-х", "Зелений Дракон", за Жаном Робеном; орден "Квінта", "Місяця", "Адельфів", за Клодом Грасе д'Орсе та Жаном Парвулеско), революційним відгалуженням світової масонерії (де, зрештою, й постав лозунг "Геть Розіп'ятого!" та орден Трапеції, який одержимий ідеєю безсмертя і практикує обряди, пов'язані з людською кров'ю, через що серед обивателів вони користуються дурною славою "вампірів"), в той час як "Шотландський обряд" (екзотерична назва — "Пріорат Сіону", за Жаном Робеном; "Орден Сонця, або Геродона, або Кварти", за Клодом Грасе д'Орсе та Жаном Парвулеско; питання, чи слід його ототожнювати з масонською місіонерською організацією "Quatuor Colonalis" залишається відкритим) ставить за мету організацію і управління світом, а не його радикальну зміну і апофеозом його є "північноамериканський. атлантиський проект". "... У своїй праці "Окультне Масонство" Рагон, знаменитий і вчений масон Бельгії, правильно чи ні, ганьбить англійських масонів за те, що вони оматерелізували і збезчестили масонство, котре було свого часу засноване на Древніх Містеріях, прийнявши, через помилкове розуміння походження ремесла, назва "Фран-Масонства" і "Фран-Масони". Помилка ця відбулася, говорить він, завдяки тим, хто пов'язує масонство з побудовою Храму Соломона. Він висміює цю ідею...".

Як вважав Р. Генон та його прихильники, до ложі "Мемфіс Міцраїм", зокрема, належали славнозвісні Каліостро (Джузеппе Бальзамо), брати Беддарід та деякі інші підозрілі персонажі та організації (як от північноамериканське "Герметичне Братство Луксора", "Англійське Товариство Розенкрейцерів", з котрого пізніше виокремилася "Ланцюг Міріам", "Golden Dawn in the Outer", "Золота Зоря у Зовнішньому (Світі)"*, з якої виокремився сатанист Алістер Кроулі зі своїми організаціями "Орден Срібної Зорі", "Аббатство Семи Променів" та "Орден Тамплієрів Сходу", Ordo Templari Orienti, O.T.O. тощо) т.зв. "другої європейської окультної революції" (XVIII - ХІХ ст.).

Також існує нелегальна органцізація "друзів Шотландського майстра" — "Ramses Pharao", яка призводить до того, що зсередини нівелює всі геополітичні домагання "ір-регулярної" ложі "Мемфіс Міцраїм". Символом "друзів Шотландського майстра" є "золотий грифон", який у стародавньому Єгипті та мінойському Кріті символізував солярний принцип монарха.

"Мемфіс Міцраїм"* ("Міцраїм" — іудейська назва Єгипту, а "Міср" — арабська; екзотеричні назви — "Орден Сета", "Орден 72-х", "Зелений Дракон", за Жаном Робеном; орден "Квінта", "Місяця", "Адельфів", за Клодом Грасе д'Орсе та Жаном Парвулеско), революційним відгалуженням світової масонерії (де, зрештою, й постав лозунг "Геть Розіп'ятого!" та орден Трапеції, який одержимий ідеєю безсмертя і практикує обряди, пов'язані з людською кров'ю, через що серед обивателів вони користуються дурною славою "вампірів"), в той час як "Шотландський обряд" (екзотерична назва — "Пріорат Сіону", за Жаном Робеном; "Орден Сонця, або Геродона, або Кварти", за Клодом Грасе д'Орсе та Жаном Парвулеско; питання, чи слід його ототожнювати з масонською місіонерською організацією "Quatuor Colonalis" залишається відкритим) ставить за мету організацію і управління світом, а не його радикальну зміну і апофеозом його є "північноамериканський. атлантиський проект". "... У своїй праці "Окультне Масонство" Рагон, знаменитий і вчений масон Бельгії, правильно чи ні, ганьбить англійських масонів за те, що вони оматерелізували і збезчестили масонство, котре було свого часу засноване на Древніх Містеріях, прийнявши, через помилкове розуміння походження ремесла, назва "Фран-Масонства" і "Фран-Масони". Помилка ця відбулася, говорить він, завдяки тим, хто пов'язує масонство з побудовою Храму Соломона. Він висміює цю ідею...".

Як вважав Р. Генон та його прихильники, до ложі "Мемфіс Міцраїм", зокрема, належали славнозвісні Каліостро (Джузеппе Бальзамо), брати Беддарід та деякі інші підозрілі персонажі та організації (як от північноамериканське "Герметичне Братство Луксора", "Англійське Товариство Розенкрейцерів", з котрого пізніше виокремилася "Ланцюг Міріам", "Golden Dawn in the Outer", "Золота Зоря у Зовнішньому (Світі)"*, з якої виокремився сатанист Алістер Кроулі зі своїми організаціями "Орден Срібної Зорі", "Аббатство Семи Променів" та "Орден Тамплієрів Сходу", Ordo Templari Orienti, O.T.O. тощо) т.зв. "другої європейської окультної революції" (XVIII - ХІХ ст.).

Також існує нелегальна органцізація "друзів Шотландського майстра" — "Ramses Pharao", яка призводить до того, що зсередини нівелює всі геополітичні домагання "ір-регулярної" ложі "Мемфіс Міцраїм". Символом "друзів Шотландського майстра" є "золотий грифон", який у стародавньому Єгипті та мінойському Кріті символізував солярний принцип монарха.

"Мемфіс Міцраїм"* ("Міцраїм" — іудейська назва Єгипту, а "Міср" — арабська; екзотеричні назви — "Орден Сета", "Орден 72-х", "Зелений Дракон", за Жаном Робеном; орден "Квінта", "Місяця", "Адельфів", за Клодом Грасе д'Орсе та Жаном Парвулеско), революційним відгалуженням світової масонерії (де, зрештою, й постав лозунг "Геть Розіп'ятого!" та орден Трапеції, який одержимий ідеєю безсмертя і практикує обряди, пов'язані з людською кров'ю, через що серед обивателів вони користуються дурною славою "вампірів"), в той час як "Шотландський обряд" (екзотерична назва — "Пріорат Сіону", за Жаном Робеном; "Орден Сонця, або Геродона, або Кварти", за Клодом Грасе д'Орсе та Жаном Парвулеско; питання, чи слід його ототожнювати з масонською місіонерською організацією "Quatuor Colonalis" залишається відкритим) ставить за мету організацію і управління світом, а не його радикальну зміну і апофеозом його є "північноамериканський. атлантиський проект". "... У своїй праці "Окультне Масонство" Рагон, знаменитий і вчений масон Бельгії, правильно чи ні, ганьбить англійських масонів за те, що вони оматерелізували і збезчестили масонство, котре було свого часу засноване на Древніх Містеріях, прийнявши, через помилкове розуміння походження ремесла, назва "Фран-Масонства" і "Фран-Масони". Помилка ця відбулася, говорить він, завдяки тим, хто пов'язує масонство з побудовою Храму Соломона. Він висміює цю ідею...".

Як вважав Р. Генон та його прихильники, до ложі "Мемфіс Міцраїм", зокрема, належали славнозвісні Каліостро (Джузеппе Бальзамо), брати Беддарід та деякі інші підозрілі персонажі та організації (як от північноамериканське "Герметичне Братство Луксора", "Англійське Товариство Розенкрейцерів", з котрого пізніше виокремилася "Ланцюг Міріам", "Golden Dawn in the Outer", "Золота Зоря у Зовнішньому (Світі)"*, з якої виокремився сатанист Алістер Кроулі зі своїми організаціями "Орден Срібної Зорі", "Аббатство Семи Променів" та "Орден Тамплієрів Сходу", Ordo Templari Orienti, O.T.O. тощо) т.зв. "другої європейської окультної революції" (XVIII - ХІХ ст.).

Також існує нелегальна органцізація "друзів Шотландського майстра" — "Ramses Pharao", яка призводить до того, що зсередини нівелює всі геополітичні домагання "ір-регулярної" ложі "Мемфіс Міцраїм". Символом "друзів Шотландського майстра" є "золотий грифон", який у стародавньому Єгипті та мінойському Кріті символізував солярний принцип монарха.
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 0 comments